Цитата:
На початку грудня 1930 року в Харківському оперному театрі відбувся З’їзд народних співців Радянської України, куди з різних областей було звезено 337 делегатів. Основним завданням З’їзду було питання активного залучення народних співців до соціалістичного будівництва, відходу від виконавських традицій і визначення нових ідеологічних приорітетів.
Ухваливши відповідні резолюції, незрячих співців під приводом поїздки на З’їзд народних співців народів СРСР, що мав відбутися у Москві, повантажили до ешелону і підвезли до околиць станції Козача Лопань. Пізно увечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь вириті траншеї. Вишикувавши незрячих кобзарів і їхніх малолітніх поводарів в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР розпочав розстріл... Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд...
Спираючись на свідчення місцевих жителів, пошуковою групою Спілки Української Молоді встановлене приблизне місце страти традиційних співців. Після юридичного оформлення відповідних документів, Спілка має намір ініціювати проведення ексгумації та ідентифікації тіл замордованих кобзарів.
http://orenda.pl.ua/read/rozstril-ukranskix-spivtsiv-muchenikiv
Цей виявлений злочин на національному грунті, який повністю відповідає поняттю нацизму, примітний й неабиякий з деяких причин. По-перше, він свідчить про українофобські настрої сталінського оточення напередодні Голодомору; по-друге, був прихованим і неотреагованим й став прецедентом та прелюдією для подальших масштабніших і визивних злодіянь режиму таких як депортації народів та ін .; по-третє, він мав непоправні наслідки для української культури та її специфічної народної творчості, відомої ще з літописних часів; по-четверте, поряд з іншими подібними, визначає засоби, за допомогою яких більшовики створювали т.зв. «радянський народ», який і в наші дні переважає на пострадянському просторі, незважаючи георгіївські стрічки і козачі наряди упереміш з репом і байком.