«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 04/04/2020 05:38

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 33 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 09/01/2020 20:49 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 48823
Звідки: Киев
Цитата:
Американці ліквідували іранського генерала Касема Сулеймані і після цієї, в принципі малопримечатєльної події, світ не на шутку збаламутився, здійнявся неабиякий галас, багато хто навіть заговорив про початок третьої світової війни.

Не злякалися лише Китай, Ізраїль та Україна. Китай – бо він у доміку і йому пофіг, Ізраїль – бо завжди готовий до відсічі, а Україна - бо українські експерти й так давно знають, що все пропало. Правда, не встигло человечество як слід злякатися, як Трамп оголосив про досрочну победу, війну зупинив, человечество з полегшенням видохнуло. І тепер намагається второпати що ж то було. Тож користуючись, поки в емоціях образувалася оперативна пауза, дід із вашого дозволу теж вискажеться. Якщо комусь цікаво – заварюємо собі кави чи чаю і вмощуємося зручненько. Ітак.

Неабияка тривога, яка сколихнула планету у перші дні 2020 року пояснюється дуже простою причиною. А саме - незмінною успішністю зовнішньої політики президента США Дональда Фредовича Трампа. Котрий, як усім добре відомо, за якихось три роки свого президенства вирішив практично усі застарілі глобальні проблеми, які накопичувалися роками і десятиліттями: Північна Корея уже без’ядерна, у Венесуелі режим Мадуро повалено, у Сирії торжествує демократія, з Китаєм усі питання врегульовано, НАТО згуртоване, а стосунки між США та ЄС як ніколи міцні. Містеру Трампу вдалося навіть територію США трошки збільшити завдяки успішній купівлі острову Гренландія - ось така містер Трамп проворна хазяєчка, все в неї гарненько зроблено, віздє порядок, усюди підметено та прибрано. Тож напередодні нових президенстьких виборів невирішеними залишилися по суті лише дві проблеми – глобальне потепління та Іран. Містер Трамп спочатку надумав зайнятися екологією, але з опаскою глянувши на Ґрету Тунберґ вирішив, що безпечніше буде зайнятися Іраном. І він ним зайнявся.

«Якщо містер Трамп і іранську проблему вирішуватиме так само елегантно, як попередні, то тоді точно до світової війни недалеко» – не на шутку стривожилися глави государств і правітєльств, та хором заявили про свою глубокою озабоченность. Що в перекладі з дипломатичної означає «етожепіздєцгражданє». Про свою глубокую озабоченность хором оголосили і Макрон, і Меркель, і політичне керівництво НАТО. Глубоко озаботився даже Хуйло, у якого своя війна з поляками, йому ж у травні цього року знову брать Берлін. А тут Трамп із своїми безпілотниками.

Таким образом, не буде перебільшенням сказати, що глубоко озаботилися фактично усі глави государств і правітєльства світу, окрім, як завжди, Китаю, Ізраїля та України: товариш Сі Цзиньпін спокійно п’є чай та вичікує, Бібі Нетаньягу висловив США рішучу підтримку і скликав воєнний кабінет. Ну а пан Зеленський глубоко не озаботився, бо ще напередодні беззаботно поїхав святкувати різдвяні канікули в рідне місто Кривий Ріг. Яке за сім місяців його президенства чудесним образом преобразилося і стало поразітєльно схожим на Оман. Потом оказалося, що президент з родиною таки дійсно колядує в Омані, у мережах вибухнув скандал, перебіг якого діда не цікавить, бо наперед ясно, що у всьому винувата попередня влада і лічно Порошенко, який відімо і підмінив Зеленському авіаквитки. Але повернімося до Ірану і до питання чи планувалася війна. І чи дійсно Трамп її учора скасував.

Насправді війна між Іраном і США уже йде. І розпочалася вона не вчора, а ще далекого 1358 року. За іранським календарем, звісно. Тобто 40 років тому. Саме того року іранські революційні повстанці висунули перед США вимогу видати їм втікача, лєгітімного шаха Резу Пехлеві, а щоб їхня вимога лунала якомога переконливіше, захопили американське посольство в Тегерані. З тих пір американці й іранці постійно воюють, однак що прикметно – протягом 40 років до прямих боєзіткнень між регулярними арміями двох країн справа жодного разу так і не дійшла. Чому? Бо вони ж не ідіоти. Маю на увазі керівництво Ірану. Принаймні на брак інстинкту самозбереження богобоязливі іранські аятоли ніколи не страждали, тому усі вони живуть довго, в комфорті і помирають при доброму здоров’ї власною смертю.

Підстав вважати, що зараз, на порозі просвещонного ХV століття, керівництво Ірану колективно здуріло та вирішило покінчити життя самогубством, немає ніяких. Тому вся причина теперішнього замісу, як дід собі думає, в тому, що іранський генерал Касем Сулеймані нєсколько увльокся. Бо зазнався, потеряв зв’язок з реальністю і вирішив, що схватив Аллаха за бороду. А Аллах оказався не фраєр. Поясню, що маю на увазі.

Генерал Касем Сулеймані довго і доволі успішно грав на суперечностях, які панують в геополітичному гадюшнику Близького Сходу і на якомусь етапі склалося враження, що після довгого періоду поразок шиїтський світ перейшов нарешті у тріумфальний наступ – у Сирії алавіти зберегли своє хай формальне, але панівне положення, а в Іраку нарощують своє домінування дружні Ірану іракські шиїти, яких в країні 60%. Американці, яким набридло ризикувати життями своїх солдат мирячи гарячих іракських парнєй, свою військову присутність в Іраку мінімізували та перейшли до інших педагогічних методів впливу, зокрема фінансових. Генерал Сулеймані неабияк зрадів і вирішив, що американці здулися, ось він реальний шанс перетворити Ірак, у по суті колонію Ірана, як це заповідав великий Хомейні.

Обрадуваний цим висновком хаджі Сулеймані побіг до аятоли Алі Хаменеї та навішав старенькому 80-річному дідусю на вуха локшини про тріумфальну ходу передових шиїтських ідей в регіоні та світі, не забувши підкреслити при цьому і свою скромну роль. А заодно переконав аятолу і у слабкості американців, яких тепер треба лише трошки підштовхнути і вони дременуть з Іраку. Зачарований баснями хвацького генерала аятола глянув на нього закоханими очима, після чого Касем Сулеймані і отримав у своє безконтрольне розпорядження серйозні ресурси і навіть перспективу уже за рік стати президентом Ірану. Парень шол к успеху.

Але обладая характером авантюрним та дєрзким вирішив ще більше ускорить собитія та почав підштовхувати уходящих американців у спину. Організована і озброєна Іраном Катаїб Хезболла активізувала обстріли американських баз, американські ж військові, клянучи дурість командування у Вашингтоні, сердито відбивалися. Та вимагали від Трампа або виходу з Іраку, або збільшення контингенту. Бо ця невизначеність усіх уже задовбала. Трамп щоразу дратувався і вже був готовий взагалі вийти з Іраку нахер, аж тут геніальний стратєг Сулеймані совершив ошибку ужасную. Бо взяв і напав на посольство США в Багдаді. А така ідея могла прийти в голову лише душевно не дуже здорової людини. Бо напад на посольство – це гарантована війна. Ніяка держава напад на своє посольство ніколи не простить. Даже така великодушна, як США.

Посольство США в Багдаді – то не елегантна вілла з квітами на балконі, де старенький посол любезнічає із чарівними секретарками. І яке охороняють два ліниві нічні сторожі. То величезна, зусібіч огороджена територія, яку обороняє невелика, але до зубів озброєна і дуже боєздатна армія. Включно з бойовими гелікоптерами та системами ППО. Американці безнастанно укріплюють своє посольство вже 16 років поспіль і зараз то серйозна цитадель, для успішного штурму якої генералу Касему треба було б провести військову операцію із задіянням артилерії, авіації та кількох бронетанкових дивізій. Однак, судячи з усього він і не збирався брати посольство штурмом. Він просто перевіряв больовий поріг містера Трампа, про якого давно вирішив, що той слабак і здується при першому ж трупові американського дипломата. А містер Трамп не слабак. І не силач. Містер Трамп – шоумен.

Тому, коли в новорічну ніч американці побачили кадри штурму їхнього посольства в Багдаді, а генерали з Пентагону запевнили містера Трампа, що придурка Касема Сулеймані вони ліквідують швидко і красиво, а хлопці з ЦРУ на знак згоди мовчки кивнули головами, очі містера Трампа загорілися зловісним блиском. Він живо уявив собі як красіво виглядатиме на телеекранах усього світу і скільки отримає лайків у своєму твітері. Тож коли така думка посєтіла голову містера Трампа, песєнка Сулеймані була спета, гороскоп сложився не в його пользу. Що було далі – ми всі бачили, включно із громогласними прокльонами, які лунали з Тегерану, обіцянками страшной месті і з пикою глубоко обеспокоєного Хуйла. На якого бездоганна дія американських безпілотників проізвела особливо глубоке, неізгладіме впечатлєніє.

Таким образом, ми є свідками не початку і не закінчення війни між США та Іраном. А лише її чергового загострення. Заявивши учора, що Іран здувся і всьо, містер Трамп теж нєсколько поспішив, бо Іран іще й не відповідав. Удари ж по американських базах в Іраку, від яких американці героїчно відбилися, то… як би краще сказати… деяке перебільшення. А грубо виражаючись - туфта для непосвящонних. Обстріли американських баз кустарними ракетами відбуваються в Іраку постійно і регулярно, там то справа буденна. Ракети ті автоматично відстрілюються ще на підльоті, тому зазвичай втрат американці й не несуть. Думаю, і учорашній обстріл, так прорекламований Трампом, був звичайною самодіяльністю місцевих шиїтів, а не справжньою відповіддю Тегерана.

По-справжньому Тегеран ще напевно відповість. Як саме? Не знаю. Але маловірогідно, що удар завдаватиметься по території США чи по Ізраїлю. То практично гарантована війна із сумним для іранського керівництва фіналом. Правда, що потім із тою перемогою над Іраном робити – ось питання, відповіді на яке серйозні люди у Вашингтоні не мають. Удару ж по Європі та кшталт терактів у європейських містах Іран теж навряд чи завдаватиме – бо це теж швидкоплинна війна тільки вже не лише силами США й Ізраїля, а всього НАТО. Тому обізнані в іранській темі експерти схиляються до думки, що Тегеран зосередиться на ліквідації одного або кількох високопоставлених американців, які за статусом могли би бути рівними генералу Сулеймані. А це може трапитися не завтра й не післязавтра, а через рік чи два. Скоріше за все навіть після президентський виборів у США - кажуть оті експерти, які запевняють, що в Тегерані чудово розуміють реальну небезпеку потужного удару з боку США та Ізраїля, і зараз намагатимуться нікого зайвий раз не дратувати та не провокувати.

Учорашня катастрофа українського Боїнга в Тегерані – подія безперечно жахлива. Але навряд чи то відповідь Ірану. Втім, гадати чи це трагічна випадковість, чи прямий наслідок протистояння між США та Іраном, дідусь не буде. На цю мить ми не знаємо справжніх причин трагедії, тому експертам доречніше не спекулювати на цій болісній темі, а висловити родинам загиблих щирі співчуття і чекати на результати розслідування.

Однак, трапилася ця сумна подія в обстановці справжнього воєнного психозу, який охопив планету і Україна, на жаль, знову згадується в усіх світових новинах. І по СNN і на Аль Джазірі, і на решті світових каналів зарясніло «Ukraine. Breaking News». Повилазили усякі коментатори, які знову згадали, що імпічмент Трампа почався через його телефонну розмову із Зеленським, який якраз зараз чомусь перебуває в Омані і чи не має тут якогось зв`язку. А подібне приплітання України до серйозного замісу мені особисто дуже не подобається.

Тепер про Росію. Про яку кажуть, що у всій цій історії переможцем є Ху@ло, який отримав чудовий простір для посередництва і всьо такоє прочеє. Ну да… Друг Ху@ла Трамп пристрелив друга Ху@ла Касема Сулеймані, а потом поплескав Ху@ла по плечу і назвав його прекрасним парнєм.

Насправді ужастіки, що внаслідок конфлікту між Іраном і США Росія посилить свою присутність на Близькому Сході, і зокрема в Іраку, дідусь сприймає з іронічною посмішкою. Хоча б тому, що Росія з Іраку ніколи не виходила і була там присутня завжди. Навіть після 2003 року. Американці їх звідти не виганяли, тому росіяни мали змогу й далі гарненько собі нести в Іраку збитки і на видобуткові нафти, і на обслуговуванні теплоелектростанцій, і навіть на постачанні зброї та боєприпасів. Збільшиться російська присутність - значить зростуть і збитки, бо Ірак – то прорва, куди завжди з гуркотом провалювалися усі вкладення і СССР, і пізнішої РФ. І до речі, вбивають в Іраку росіян так само залюбки, як і будь-яких інших чужинців, та й не лише в Іраку. Чому ж Москва так вперто прагне усюди посилити свою присутність? Відповідь одна – понти.

Втім, гасло «понти наш парус» не зовсім чуже й для прагматичних американців. Тому, думаю, американці з Іраку теж нікуди підуть. Принаймні зараз, коли такий вихід нагадував би втечу. Рішення парламенту Іраку юридично нікчемне, то не більше ніж емоційна політична заява. Для виконання урядом не обов’язкова. А уряду Іраку американці уже якось зуміють розтолкувати шкідливість емоцій у міждержавних стосунких. Однак головне – США можуть піти з Іраку лише своєю доброю волею у слушний час. І ніколи під примусом. Так дійсно, Трамп перемагав на минулих виборах під гаслом повернення американських військ додому, бо засиділися хлопці за кордоном і стомилися. Ну що ж, тепер хлопці відпочили.

І на завершення - із головних уроків сорокалітнього протистояння між Сполученими Штатами та Іраном полягає в тому, що їм посередники не потрібні. Посередники потрібні, коли сторони хочуть миритися. А ні Іран, ні Америка замирятися не збираються, тому той, хто спробує між ними грати, гарантовано програє. Не випадково, і арабські країни, і європейці, і тим паче Китай завжди тримаються від тих американо-іранських обіймів подалі, бо ще придушать к лихій годині. Грати ж на американо-іранських суперечностях намагаються лише дурні і той же Саддам Хусейн багато що міг би розказати Ху@лу на цю тему, але до наших днів не дожив. Бо скінчив свої земні дні під задоволені посмішки і в Вашингтоні, і в Тегерані. Отже, єслі Ху@ло щось собі там надумав, то нехай не стісняється. А ми посміємося.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 2515356762

_________________
Якщо день не був твоїм другом, значить він був твоїм вчителем.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 23/01/2020 23:38 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 48823
Звідки: Киев
Цитата:
Доброго здоров’я, друзі. На наших з вами очах розгорається перша світова історична війна, яка розпочалася 1 вересня 2019 року з віроломного нападу панської Польщі на нещасну й кругом ніде невинувату Росію.

Напад виразився в тому, що Польща не запросила Ху@ла у Варшаву на урочистості з нагоди 80-ї річниці початку другої світової війни. Аргументувавши цей акт агресії тією обставиною, що нема чого Ху@лу серед порядних людей робити. Незважаючи на логічність і обґрунтованість цього рішення польських властей Ху@ло чомусь на них смертельно обідився та лічно атакував Польщу, назвавши поляків «антисемітськими свиньми» й обіцяючи «позакривати їх поганиє рти». Ще й заявив, що іменно Польща винувата в початку другої світової війни, бо спровокувала Гітлера на себе напасти після чого все й почалося. Світова громадськість, знайома з особливостями національного харектеру поляків, поглянула на Ху@ла з удівлєнієм «Та він рехнувся».

І точно. Польща негайно відповіла тотальною мобілізацією своїх істориків, кількість яких дорівнює кількості всіх поляків у світі та перейшла в рішучий контрнаступ. Театр воєнних дій стрімко розширюється, конфлікт розгорається, поступово втягуючи в себе інші країни та народи і все це цілком може мати далекойдучі наслідки. Тож кому перебіг подій цікавий, заварюємо собі каву чи чай і вмощуємося зручненько. Ітак.

Обмінявшись першими потужними ударами Польща і Росія вирішили зійтися у генеральній битві. Місцем якої Москва та Варшава надумали зробити Ізраїль, а ареною особистого двобою Ху@ла та Дуди було обрано Всесвітній форум пам’яті жертв Голокосту.

Голокост – страшна трагедія в історії єврейського народу. І вшановувати мільйони безвинних жертв нацизму слід гідно, мовчки схиливши голови перед їхньою пам’яттю. Але Ху@лу на пам’ять якихось там жертв наплювати, йому кортить з поляками повоювать. Опинившись перед загрозою перетворення форуму на ганебний фарс ізраїльська сторона не надала польському президенту Анджею Дуді право виступу на форумі, тож Дуда свій візит в Ізраїль демонстративно скасував. В Ізраїлі з полегшенням зітхнули, а Ху@ла, якому право виступати на форумі вже було необачно надане, попросили триматися в рамках прілічій. Однак Ху@лу в цих рамках тісно. Тому зараз всі з цікавістю чекають, що воно там молотиме.

Втім, Ху@ло сильно ризикує, бо в Ізраїлі його можуть спитати, а як на рахунок його друга, іранського генерала Касема Сулеймані? Метою життя якого було знищення Ізраїлю. Чому Ху@ло називає антисемітськими свиньми польських передвоєнних дипломатів, але не називає антисемітськими свиньми своїх іранських друзів? Які абсолютно відверто заявляють, що їхньою метою є знищення Ізраїля. І ще чимало неприємних запитань може пролунати на його адресу в Ізраїлі, що не може Ху@ла не тривожити.

Сполошився Хуйло і через участь у форумі президента Зеленського, з оточення якого вже пролунала недвозначна погроза провести з ним двосторонню зустріч. А в світлі останніх подій оголошення намірів президента України з кимось зустрітися чи здійснити кудись офіційний візит скоро буде розцінюватися як акт неприкритої агресії. Можливо тому Ху@ло усіляко уникає небезпечної для здоров’я зустрічі і скоротив свій візит до Ізраїля до одного дня. Й одразу після форуму планує чкурнути у Палестину під прихисток Махмуда Аббаса. Що в свою чергу породить в ізраїльської громадськості ряд додаткових неприємних до Росії запитань.

Втім, кількість неприємних до Хуйла запитань множиться в геометричній прогресії. І з’явилися вони навіть у всезнаючих політологів, котрі ще недавно пояснювали раптове потепління стосунків між Заходом і Росією нєкім таємним залаштунковим пактом. Згідно з яким Ху@ло якоби погодився на першому етапі припинити безчинства в Україні, повернути полонених і віддати Донбас. А на другому етапі чемно відійти від влади і стати найбагатшим у світі беззаботним пенсіонером. В обмін на це Захід нібито пообіцяв Ху@лу прощення за всі його прегрешенія, визнання де-факто Криму російським, і поступове зняття основних санкцій. Саме цим пактом, на думку тих політологів, пояснюється і дивна зміна позиції Макрона, і демонстративна лояльність до Ху@ла з боку Трампа і навіть пом`якшення риторики Меркель.

Дідусь не виключає, що якісь рухи з боку Заходу в цьому напрямку дійсно робилися. А раз так, то допускаю, що Ху@ло навіть вирішив у цю гру із Заходом погратися. Принаймні на обмін полоненими він раптом погодився, але зробив це не стільки в якості послуги Зеленському, скільки демонструючи Заходу – «сматрітє, какой я харошій, а ви нє верілі». А на днях ще й затіяв типу конституційну реформу, яку пробує теж продати Заходу в якості доказу чемного виконання своєї частки зобов’язань та підготовку до виходу на пенсію.

Але Ху@ло на превелике щастя все-таки неісправиме хуйло. І він із тою «конституційно-правовою» реформою явно переборщив, адже лише сліпому не видно, що саме він там у себе затіяв. А затіяв Ху@ло не більш ніж косметичну зміну декорацій, суть якої зводиться до запровадження в Росії передової іранської моделі державного устрою. В Ірані також є і президент, і прем’єр. І навіть парламент, який обирається там на загальних виборах. Однак над ними усіма – пожиттєвий верховний правитель, всесильний аятолла. Поєднують Росію та Іран ще й наявність схожих бзиків: Іран не переварює існування Ізраїля, Росія – не визнає право на існування України.

Тобто Ху@лу іранська модель цілком підходить, ідея стати всеросійським аятоллою йому подобається, аж тут з`явилася чудово нагода втілити цю мрію в життя. Ще й преподнести її Заходу в якості нечуваної поступки. Однак є у діда сильна підозра, що на проведення Ху@лом косметичної «конституційної» реформи Захід також відповість поступками імітаційного характеру. Чим дасть Ху@лу підстави знову гірко скаржитися на віроломство Заходу, що нам, власне, й потрібно.

Таким образом, проанонсовані Хуйлом зміни в політичному устрої РФ, його лічно не врятують, а перетворення РФ на Іран, Росії полегшення не принесуть. Радше навпаки. Світ, як свідчить недавня практика, уміє, коли треба ефективно тиснути і на Тегеран шляхом залякування його правителів. Режим яких, як виявилося, не такий уже й міцний і тримається здебільшого на симпатіях віруючого сільського населення Ірану, котрим так до вподоби аятолли з їхніми охайними благообразними бородами. Америка продовжує цькувати іранських аятолл перспективою нарощення економічних санкцій, однак на дійсно радикальні кроки - на перекриття шляхів постачання в Іран дитячого шампуню «кря-кря», якими аятолли миють свої бороди, - поки не наважується, бо то й справді було б звірство.

Але повертаємося до російсько-польської історичної війни, яка відсутністю Дуди в Ізраїлі аж ніяк не вичарпалася. Навпаки. Польські історичні війська відмобілізовані, вишикувані та рвуться в бій. Те, що твориться зараз на польських історичних форумах, то справжнє посполите рушення - у похід на Москву зібралися і польські історичні магнати, і дрібна наукова шляхта, і навіть малоосвічені посполиті. А Ху@ло настільки дурне, що навіть не розуміє якого ворога собі так необачно розбурхав. Бо тепер, навіть якби якась фантастична таємна угода між Заходом та Ху@лом про замирення була досягнута, поляки би таку угоду миттю зруйнували. Оце вони уміють.

Водночас, першої чутливої жертви в польсько-російській історичній війні зазнала, як водиться, Україна. Котра цими днями втратила одного з своїх найбільш успішних розвідників в оточенні Ху@ла – Володю Медінського. Цей син мальовничої Черкащини протягом довгих років безкарно безчинствував в тилу врага, невпинно городив від імені Росії вопіющу чепуху та з усіх сил додавав путінському політичному режиму довершених ідіотських форм. Але на війні як на війні – в результаті складних закулісних інтриг Володимир втратив посаду мінстра культури РФ та був з почестями похований на московському політичному цвинтарі внєштатних советніков Ху@ла. Спочивши поряд з іншим, також дуже успішним українським агентом впливу - Сірожкою Глазьєвим. Котрий вписав своє ім'я в історію дискредитувавши любиме дєтіще Ху@ла - Тайожний союз. Котрому розвинутися в новий Совецький Союз, як про це мріяв Хуйло, вже точно не суждєно.

Медінський же у свою чергу встиг перед відставкою науськати Ху@ла на поляків, жорстоко кинувши необачного московського аятоллу під копита важкої польськї кавалерії. А в цілому, за роки своїх неустанних трудів він так творчо та винахідливо фальсифікував російську історію, що громити домисли московських істориків зараз не лише легко, але й весело та приємно. Тому він цілком заслужив на свою могилку великий вінок «Видатному фальсифікатору Медінському від вдячних українських істориків».

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 4860610194

_________________
Якщо день не був твоїм другом, значить він був твоїм вчителем.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 02/03/2020 15:09 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 48823
Звідки: Киев
Цитата:
Доброго здоров’я, друзі! Міжнародні події минулого тижня подарували хорошим людям чимало підстав для щирого злорадства, і є всі підстави вважати, що намітившіся на глобальній шахівниці приємні тенденції усугублятимуться й надалі. Але перед тим, як розібратися, що воно й до чого, запрошую заварити собі смачної кави чи ароматного чаю, або вгризтися здоровими зубами у щось вітаміносодєржаще. Ітак.

Сам Ху@ло, на щастя, не розуміє пагубності ситуації, в яку він так смачно вляпався, адже давно помічено, що усі його публічні висловлювання є концентрованим і класичним «отріцанієм реальності» - психічним розладом, ґрунтовно дослідженим американською психологинею Ненсі Мак-Вільямс. Котра розглядає цей феномен у якості одного з базових, які характеризують патологічних параноїків. І минулого тижня Ху@ло порадував пані Мак-Вільямс новими доказами її наукової правоти й видав цілу серію інтерв’ю. У яких, серед іншого, звично бубонів про «адін народ» і що укрАінцев не существує, їх вигадав граф Потоцький, справу якого продовжили офіціри австрійського цісарсько-королівського гофкріґсрату. Котрі до того ж створили багатющий український фольклор, написали у Відні казки про Котигорошка та про «Мерзни-мерзни вовчий хвіст», а заодно й 100 тисяч народних українських пісень і тепер Ху@лу доводиться усе оте розхльобувати. Подібна зацикленість на Україні, якої нема і ніколи не існувало, свідчить про глибокий комплекс меншовартості та містичний ужас, який іспитує Ху@ло перед неіснуючими українцями.

Другим базовим захистом параноїків від реального світу американська дослідниця називає «проєкцію» - приписування іншим людям своїх поглядів та думок тому Ху@ло і поводиться так, будто навколо нього усі дебіли і кончені мудаки. До деякої міри це правда, принаймні усе оточення Хуйла дійсно складається з клінічних ідіотів, например Владіслав Сурков.

Указаний персонаж теж багато років поспіль успішно допомагав Ху@лу у претворенії в жизнь гасла «Мы рождены, чтоб Кафку сделать былью», але який також безславно зрізався саме на Україні. Після чого дуже сі на нас обідив і всю свою образу на українців, яких не существує, вилив минулого тижня у резонансному інтерв’ю. Котре перш за все ілюструє до чого може довести схильну до езотерики людину захоплення онанізмом, котрий сам Сурков по простоті душевній вважає медитацією.

Не відставав від Суркова і патріарх московський Кіріл Гундяєв, котрий минулого тижня також предприняв відчайдушну спробу реваншу з ожидаємим, однак, результатом. Атака Кирюші в Аммані, як ми бачили, епічно захлинулася, розбившись об незворушно іронічний погляд Вселенського патріарха Варфоломія, котрий правильно розсудив, що дурням главне не заважати. Дурневі треба дати дорогу, а потім своєчасно поставити підніжку, що Варфоломій майстерно і зробив - Кирюша привселюдно гепнувся та з великим конфузом повернувся восвоясі під хоругв’ями, із начертаним на них золотими церковнослов`янськими літерами гаслом «Мы русские, с нами Босх!».

Водночас, минулого тижня на диво своєчасно загострилася ситуація і в Сирії, де розгортаються події, суть яких више поніманія Ху@ла. Котрий, як дідусь давно підозрює, послідовно керується ідеями, почерпнутими із однієї з небагатьох прочитаних ним в молодості книг – із «Стратегії непрямих дій» авторства британського військового аналітика, сера Безіла Ліддел Гарта. Котрий писав, що прямі дії – прямий шлях до неминучої поразки, а от до перемоги ведуть лише хитрі обхідні та обманні маневри. Тому, наприклад, політика Гітлера була успішною лише до 1 вересня 1939 року, поки той проводив стратегію непрямих дій. Але щойно Гітлер почав діяти прямо і в лоб, то й поразка Німеччини стала лише питанням часу, - стверджував сер Безіл. Ху@ло прочитав ту книгу, однак зрозумів її вульгарно та примітивно у чому ми могли протягом останніх шести років не раз пересвідчитися.

На щастя, Ху@ло не в курсі, що теоретичні напрацювання сера Ліддел Гарта, були свіжими й оригінальними лише станом на середину минулого, ХХ століття. Але з того часу світова аналітична думка сильно просунулася вперед і виробила чимало ефективних прийомів, як на непрямі дії усяких мудаків реагувати діями ізощрьонними. Ху@ло тих нових книг схоже не читав, зате їх змалку явно дуже уважно вивчав Реджеп Тайїп Ердоган.

Рішення про уведення російських військ у Сирію свого часу приймалося Москвою у відповідності до застарілої теорії Ліддел Гарта, оскільки така ідея на той час здавалася Ху@лу геніальним виходом із української западні: входим у Сирію, США лякаються, стають покладистими і просять про переговори; під час переговорів і достігаєм стратегічних домовленостей – Сирію американцям, Україну – Ху@лу. Американці, однак, в силу загальної англосаксонської вредності, парадоксальним чином посиленої врождьонною малахольністю Трампа, геніального замислу Ху@ла не оцінили. І бавитися з ним у його ігри не стали, а взяли і просто відійшли в сторону: «давай, Ху@луша, покажи сєбя, а ми з боку подивимося».

Ну Ху@ло себе й показав, правда його втручання у сирійські справи більше нагадує прихід на чужу гулянку із власною пляшкою. Але там оказалися такі буйні гості, що і випить не налили, і пляшку відібрали, ще й пику набили. Ахуєнно погуляв.

Ху@ло звично врятувався «отріцанієм реальності», три або й чотири рази празнував победу Росії в Сирії, на які США щоразу реагували стереотипно: Росії санкції, Україні – зброю. Отчаявшись Ху@ло пішов слизьким шляхом підняття ставок, але американці відморозилися, предоставивши Ху@лу унікальну можливість мірятися силами із Ердоганом. Що взагалі-то в плани Ху@ла аж ніяк не входило.

У творчі плани Ердогана буцатися із Ху@лом теж не дуже входило, але що поробиш, коли треба. Що ж зробив Ердоган? Турецький султан ні на мить не обманювався і навіть називаючи Ху@ла добрим другом та союзником послідовно готувався до рішучого зіткнення. А коли все було готово, взяв і спровокував Ху@лушу на необдумані дії. Для цього він несподівано приїхав у Київ і вигукнув там «Слава Україні!». Та швиденько повернувся в Анкару наперед знаючи, що у відповідь на таке його добрий, але трохи обідчивий московський друг обізатєльно встругне якусь вопіющу херню.

Ху@ло із вопіющою херньою не забарився і минулого тижня завдав по мирним турецьким військам удар силами тіпа сирійської авіації. Ердоган зловісно всміхнувся і будучи заздалегідь готовий, блискавично відповів: миролюбиві турецькі війська рушили в атаку і з насолодою гемселять російських іхтамнєтов, розказуючи усім, що б’ють підлих сирійців. Російські ж іхтамнєти навіть поскаржитися нікому не можуть, іх же там нєт. Тим часом Ердоган преспокійно любезнічає з Ху@лом по-телефону й уже домовився про зустріч, проведення якої заплановане 5 березня. Але на цих переговорах турецький президент буде почуватися значно впевненіше, ніж раніше. Крім того, немає жодних сумнівів, що ці кілька днів Туреччина максимально використає для того, аби посилити свої переговорні позиції, що оптимізму російським іхтамнєтам теж не додає.

Втім, не виключено, що і Ху@ло спробує впопихах якось посилити свої переговорні позиції перед малоприємною зустріччю із наглим Ердоганом і цілком можливо, також щось учудить у неадекватному дусі ізлюбленої ним тактики непрямих дій. В передчутті яких московський посол в Анкарі Льоха Єрхов залишається одним із небагатьох, хто демонструє адекватне розуміння ситуації, тому отчаянно бздить та сре кірпічами.

Взагалі, є така думка, що головною метою зовнішньої політики Кремля є не стільки утвердження Росії в якості глобальної супер-держави, скільки доведення власних послів до нєрвного істощенія та сумашедшого дома. Правда є серед тих послів опитні люди, які знаходять вихід із любих заплутаних ситуацій, правда повертаються додому закінченими алкашами.

А що американці? А американці поглядають на події діловито потираючи руки: вони нічим особливо не ризикують, конфлікт Ху@ла і Ердогана їм вигідний, оскільки ослаблює Росію і водночас примушує Туреччину згадати, про союзницькі відносини із США та НАТО. Те, що турки б’ють Асада американців не дуже засмучує, відкритою проблемою для США залишається Іран. А також курди, яких американці традиційно підтримують і які зараз потрапили у відверто прикру ситуацію. Однак курдська тема – то окреме складне питання, дідуся ж більше цікавить як поводитиметься Ху@ло. Це питання також дуже цікавить посла Росії у Братиславі Льоху Федотова, який іскреннє сподівається, що Ху@ло зараз із головою зануриться у бійку із Ердоганом і в пилу борьби не зверне уваги на відверто провальні для Росії результати парламентських виборів у Словаччині, а відтак господін посол Федотов відбудеться простою доганою.

В цілому ж минулий тиждень наочно і багатьма прикладами засвідчив – у царині геополітики Росія стратегічною ініціативою не володіє, а вдумливі аналітики переконані, що знову її перехопити Ху@лу вже нє суждєно: нема у нього для цього ні зайвих ресурсів, ні плодотворних ідей, ні випробуваних кадрів. Самі лише ідіоти, усі як один під стать Ху@лу, а з такими про мірове господство годі навіть мріяти.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених і продовжуємо посильно, але невпинно допомагати Армії і Флоту – найбільш ефективний захист від будь-яких параноїків.

І слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 7100488303

_________________
Якщо день не був твоїм другом, значить він був твоїм вчителем.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 33 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед: