«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 18/11/2018 22:04

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 187 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 9, 10, 11, 12, 13  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 25/10/2018 19:47 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Зображення

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 27/10/2018 21:11 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
На этот раз люди будут расстреливать Вас без сожаления — первый президент Украины сделал прогноз

Зображення

Первый президент независимой Украины Леонид Кравчук рассказал о перспективах нового Майдана в стране.

Об этом он сказал в эксклюзивном интервью Politeka.

Политик, подчеркнул, что в той ситуции, в которой Украина оказалась сегодня, существует большой риск, что если случится новый Майдан,
люди будут там не безоружны и начнут расстреливать власть без всякого сожаления.

«Люди, конечно же, применят оружие, несмотря на то, что его незаконное использование запрещено.
Я общаюсь с людьми, находящимися сейчас на востоке Украины.
Они мне тоже говорят о том, что если власть не будет мыслить системно и сознательно, то действительно существует угроза того, что, к сожалению, народ может прийти на Майдан уже не с голыми руками.
Этого мне очень и очень не хотелось бы но ситуация развивается именно таким образом»
, — заявил Кравчук.
«Аваков не будет наказывать бывших беркутовцев он их напротив собирает. Представьте, если завтра ветераны АТО, волонтеры и активисты выйдут на акции протеста потому, что ситуация в стране не улучшается. Митинги нужно будет придушить.
Возникает вопрос: а кто это будет делать? Правильно, душить будут те же люди, которые этим уже занимались. Поэтому Аваков набирает разных людей, в том числе и тех, кто не остановится ни перед чем»
, – резюмировал Доник.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 28/10/2018 09:23 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Лист українки до росіян про те, як ми живемо «на Україні» порвало мережу

Зображення

Дорогие Россияне, я хочу рассказать Вам как мы живем на Украине. Заранее принашу свои извенения за неграмотный русския язык.
Всех граждан Украины заставляють разгаваривать на Український мові и при помощи электро разряда отучают от русского язика.
У нас на Украине (б@ндеровщине) живут одни б@ндеровцы и нацисты и неплохо, я тебе скажу, живут.


У каждого уважающего себя б@ндеровца под крышей спрятан пулемёт, а у некоторых по два, а то и по четыре, по одному на каждый угол дома. Ведь не угадаешь заранее, откуда сволочи полезут! У каждого Укропа или Б@ндеровца есть, как минимум, два раба из новороссии, а у Украинских нацистов рабов больше, на то они и нацисты шо больше. Жаль только что многие Домбасовцы (по вашему, а по нашему Донбассовцы) успели сбежать в РФ, но им там надоело быть беженцами и они возвращаются, а мы их ловим и увозим в рабство. По этому мы уже не работаем, работают они – кормильцы всей Украины.

К русско-говорящим детям мы относимся с нисхождением, особенно к рускоговорящим младенцам. Великие украинцы, им разрешают брать, причем безплатно, еду с мусорных баков. В гараже у каждого бандеровца стоит танк. А у кого два – второй ставит на огороде, чтобы во дворе не мешал. На одном танке мы пашем огород, в котором зарываем патроны к пулемёту. А на втором ездим на базар, на работу, а в воскресенье – в церковь. А после церкви идём в лес вешать сволочей и комунняк. Наша народная забава так и называется – “сволочей на гилляку (ветку)”. Но сейчас у нас большое горе – кончились в лесах свободные ветки.

Поэтому мы теперь вешаем по двое – сволоча и коммуниста, им так веселее. Пробовали вешать по два сволоча, но не вышло – плюются! Так слюной брызжут, что все с ног до головы становятся мокрые. Зимой могут замёрзнуть. А мы же не звери, хотя и б@ндеровцы!

А в этом году новая беда – некуда вешать друзей Януковича. Но мы нашли выход – будем вешать сразу пятерых! А ещё у нас нет интернета и телевидения. Совсем. Поэтому сволочи вынуждены нам всё объяснять сами, с далека и на растоянии: кто мы, как живём, кто виноват, за что не любим сволочей и что нам всем делать. Правда в этом году нас постигла большая беда. Нас, Великих Хохлов, заставили платить за Американское печенье, но мы все равно его любим и едим -хоть и дорого. Что бы не умерет от скуки, у нас устроили летнии туры-развлечения в ДНРовщину и ЛНРовщину.

В этих турах нам предлагают : Стрельба по бегущим новоросам, групповое изнасилование старушек, бросание ножей в распятых русско-говорящих младенцев. В АТО пьяные негры танцуют на танках и тыкают в руських стрелами от лука, а еще у нас с 1 января 2016 года мужчинам до 45 лет запрещено выезжать из Украины.

В прошлом году, в Киеве, прошел “бал сатаны”, а вот в этом году такой бал пройдет во всех населенных пунктах, так проголосовала Хунта в Верховном Совете Украины. На этом мероприятии, оно состоится 24 Августа на День Независимости Украины, будут есть русских младенцев, а так же в меню: бургеры “Дом профсоюзов”, “Печень ополченца”, настойка “Ветеранка”, мороженное “Мозг новоросса” и главное блюдо “Самогон на российских почках”.

Вы слышали что нам зделала безвизовый режим с ЕС, так вот нас сделали по особому и во все страны мира -правда не всем, а только тем Украм кто за печеньки согласен портить отдых российским туристам в Египте, в Арабских Эмиратах, на Мальдивах и других мировых курортах. Чобы мир лучше узнал, как выглядит новая демократическая Украина, вчерашние активисты Майдана заставляют сотрудников отелей кричать «Слава Украине» и бить рожи россиянам, асобено женщинам и пенсионерам с РФ. У нас еще появилась новая забава с названием “Отошли страницу, из соц сетей, сепара в СБУ”

Войска НАТО у нас в каждом городе или селе. Нас обучают правильно разделовать труп русскоговорящего, что бы мясо было отдельно от костей. Костями мы кормим своих рабов, а с мяса делаем колбасу и контробандой переправляем в Россию через Белорусию, так что думайте когда едите колбаску. Еще мы узнали секрет почему главный хунтарь Украины, Великий Кошевой Атаман Петр Олексеевич, не продает свою фабрику РОШЕН в России. Он в канфеты подсыпает охренин с дебелином и продает их в России по 100 руб\кг, так шо будьте бздительны.

Еще ГосДеп США нам увеличил пенсионый возраст мужчинам до 167 лет, женщинам до 162 лет, Вы же знаете что мы долгожители, жевем по 350-400 лет. Вы не знали об этой особености Укров? Только долгожители могли на месте Атлантиды выкопать Черное море и погубить великие цевилизации Майя, Астеков и Римлян с Египетскими фараонами

Ну ладно, закругляюсь! Уже ночь, а мне перед сном ещё надо спет гимн Украины, прочитать молитву о Бандере и Благословить Хунту на нацизм.

Galina Studennikova

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 29/10/2018 20:03 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Мы можем проиграть страну, а после будем плакать, что нас обманули

Украина долгие годы живет в условиях влияния со стороны Северо-Востока. Все внутренние дискуссии идут с его непременным вмешательством.

В каждом народе есть прослойка, которая ведет народ за собой - поэты, писатели, музыканты, ученые, мыслители, бизнес, военные.
И есть прослойка дундуков, проходимцев, ворья и просто никчемных мразей.
Между ними прослойка тех самых пролетариев, которые во всех странах одинаковы, потому соединяются.


В обычных условиях в борьбе за умы народа побеждает нация, она ведет за собой народ.
Но у нас во все сует нос Россия, потому нацию веками объявляют "свидомыми", "майданутыми", "мазепинцами", "бендеровцами", "порохоботами", чтобы вырвать из-под ее влияния "простой народ".

Или кремль поддерживает определенных выгодных ему лидеров в нашей среде.
Так бы мы этот мусор давно отторгли, он никогда бы не занял место нормальных лидеров, но нормальных обплевывают, а мусор расхваливают переодетые в вышиванки засланцы из рашки.

Потому общество постоянно метается от одних к другим, проходит много времени пока все успевают понять и отделить от себя переодетых врагов, и мы просто теряем много нужного времени и не можем выбраться из болота.

Сейчас мы подходим к моменту, когда национальные силы могут снова проиграть страну.
Национальных лидеров 5 лет целенаправленно обплевывали и наверх на следующих выборах снова лезет такое дерьмо, которое никогда бы туда не вылезло в нормальной стране.
После прямых нанесенных убытков стране в 50 млрд долларов, или распродажи военного имущества, или клоуничанья про Украину-проститутку, его бы в нормальных условиях просто выкинули за шкирку.

Но на поддержку этому дерьму брошены все силы врага, а его конкурент просто принижается, чем и оказывается прямая поддержка дерьму.

Интерес врага понятен: он убирает несговорчивых и ставит тех, с кем ему уже было когда-то легко и просто.
Но интереса общества тут никакого нет.
Оно просто на следующий день после выборов снова убедиться, что его кинули.
Но сейчас до него не доходит, оно ослеплено любезно вложенными в его голову баснями про мальдивы и апшоры, "Лолиту", сливают в котлах, наживаются на войне, голые-босые, коррупция больше чем при януковиче и тд.

Все это сдует как пыль, как только дуля начнет реально сливать - будет закрыт Сапсан и Нептун, сданы суды в Гааге, Стокгольме и Лондоне, слиты квоты на украинский язык, возвращен Приватбанк Коломойскому, просраны санкции. Народ убедится, что то был просто шум листвы, а вот началась реальная зрада.

Украина стоит перед выбором наименьшего зла
Но время будет снова потеряно. Снова придется бороться с януковичем вместо того, чтоб побежать в войне.
Про Крым и Донбасс придется забыть на долгие десятилетия.
У нас будет другой враг и будет другая проблема номер один, а не возвращение территорий.

Каждый из нас должен понимать, что его голос на выборах это ценный ресурс. За него идет борьба.
Мы выбираем Верховного Главнокомандующего, а не спасителя от тарифов.
И этим голосом надо правильно распорядиться. Чтобы потом не плакать как нас снова обманули.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 29/10/2018 20:36 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 08/03/2008 02:31
Повідомлень: 7249
Звідки: г.Мариуполь
Povstanetz написав:
Мы можем проиграть страну, а после будем плакать, что нас обманули

Украина долгие годы живет в условиях влияния со стороны Северо-Востока. Все внутренние дискуссии идут с его непременным вмешательством.

В каждом народе есть прослойка, которая ведет народ за собой - поэты, писатели, музыканты, ученые, мыслители, бизнес, военные.
И есть прослойка дундуков, проходимцев, ворья и просто никчемных мразей.
Между ними прослойка тех самых пролетариев, которые во всех странах одинаковы, потому соединяются.


В обычных условиях в борьбе за умы народа побеждает нация, она ведет за собой народ.
Но у нас во все сует нос Россия, потому нацию веками объявляют "свидомыми", "майданутыми", "мазепинцами", "бендеровцами", "порохоботами", чтобы вырвать из-под ее влияния "простой народ".

Или кремль поддерживает определенных выгодных ему лидеров в нашей среде.
Так бы мы этот мусор давно отторгли, он никогда бы не занял место нормальных лидеров, но нормальных обплевывают, а мусор расхваливают переодетые в вышиванки засланцы из рашки.

Потому общество постоянно метается от одних к другим, проходит много времени пока все успевают понять и отделить от себя переодетых врагов, и мы просто теряем много нужного времени и не можем выбраться из болота.

Сейчас мы подходим к моменту, когда национальные силы могут снова проиграть страну.
Национальных лидеров 5 лет целенаправленно обплевывали и наверх на следующих выборах снова лезет такое дерьмо, которое никогда бы туда не вылезло в нормальной стране.
После прямых нанесенных убытков стране в 50 млрд долларов, или распродажи военного имущества, или клоуничанья про Украину-проститутку, его бы в нормальных условиях просто выкинули за шкирку.

Но на поддержку этому дерьму брошены все силы врага, а его конкурент просто принижается, чем и оказывается прямая поддержка дерьму.

Интерес врага понятен: он убирает несговорчивых и ставит тех, с кем ему уже было когда-то легко и просто.
Но интереса общества тут никакого нет.
Оно просто на следующий день после выборов снова убедиться, что его кинули.
Но сейчас до него не доходит, оно ослеплено любезно вложенными в его голову баснями про мальдивы и апшоры, "Лолиту", сливают в котлах, наживаются на войне, голые-босые, коррупция больше чем при януковиче и тд.

Все это сдует как пыль, как только дуля начнет реально сливать - будет закрыт Сапсан и Нептун, сданы суды в Гааге, Стокгольме и Лондоне, слиты квоты на украинский язык, возвращен Приватбанк Коломойскому, просраны санкции. Народ убедится, что то был просто шум листвы, а вот началась реальная зрада.

Украина стоит перед выбором наименьшего зла
Но время будет снова потеряно. Снова придется бороться с януковичем вместо того, чтоб побежать в войне.
Про Крым и Донбасс придется забыть на долгие десятилетия.
У нас будет другой враг и будет другая проблема номер один, а не возвращение территорий.

Каждый из нас должен понимать, что его голос на выборах это ценный ресурс. За него идет борьба.
Мы выбираем Верховного Главнокомандующего, а не спасителя от тарифов.
И этим голосом надо правильно распорядиться. Чтобы потом не плакать как нас снова обманули.

И за кого же ж ?...Имя,братан....Имя !!!....или просто тявкнулось,-"Доколе ж !?" :-D :-D :-D

_________________
"С нами Бог, разумейте языцы, и покоряйтеся: ибо с нами Бог."


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 29/10/2018 21:03 
Ветеран

З нами з: 28/02/2017 15:15
Повідомлень: 1437
Тихоня написав:
Povstanetz написав:
Мы можем проиграть страну, а после будем плакать, что нас обманули

Украина долгие годы живет в условиях влияния со стороны Северо-Востока. Все внутренние дискуссии идут с его непременным вмешательством.

В каждом народе есть прослойка, которая ведет народ за собой - поэты, писатели, музыканты, ученые, мыслители, бизнес, военные.
И есть прослойка дундуков, проходимцев, ворья и просто никчемных мразей.
Между ними прослойка тех самых пролетариев, которые во всех странах одинаковы, потому соединяются.


В обычных условиях в борьбе за умы народа побеждает нация, она ведет за собой народ.
Но у нас во все сует нос Россия, потому нацию веками объявляют "свидомыми", "майданутыми", "мазепинцами", "бендеровцами", "порохоботами", чтобы вырвать из-под ее влияния "простой народ".

Или кремль поддерживает определенных выгодных ему лидеров в нашей среде.
Так бы мы этот мусор давно отторгли, он никогда бы не занял место нормальных лидеров, но нормальных обплевывают, а мусор расхваливают переодетые в вышиванки засланцы из рашки.

Потому общество постоянно метается от одних к другим, проходит много времени пока все успевают понять и отделить от себя переодетых врагов, и мы просто теряем много нужного времени и не можем выбраться из болота.

Сейчас мы подходим к моменту, когда национальные силы могут снова проиграть страну.
Национальных лидеров 5 лет целенаправленно обплевывали и наверх на следующих выборах снова лезет такое дерьмо, которое никогда бы туда не вылезло в нормальной стране.
После прямых нанесенных убытков стране в 50 млрд долларов, или распродажи военного имущества, или клоуничанья про Украину-проститутку, его бы в нормальных условиях просто выкинули за шкирку.

Но на поддержку этому дерьму брошены все силы врага, а его конкурент просто принижается, чем и оказывается прямая поддержка дерьму.

Интерес врага понятен: он убирает несговорчивых и ставит тех, с кем ему уже было когда-то легко и просто.
Но интереса общества тут никакого нет.
Оно просто на следующий день после выборов снова убедиться, что его кинули.
Но сейчас до него не доходит, оно ослеплено любезно вложенными в его голову баснями про мальдивы и апшоры, "Лолиту", сливают в котлах, наживаются на войне, голые-босые, коррупция больше чем при януковиче и тд.

Все это сдует как пыль, как только дуля начнет реально сливать - будет закрыт Сапсан и Нептун, сданы суды в Гааге, Стокгольме и Лондоне, слиты квоты на украинский язык, возвращен Приватбанк Коломойскому, просраны санкции. Народ убедится, что то был просто шум листвы, а вот началась реальная зрада.

Украина стоит перед выбором наименьшего зла
Но время будет снова потеряно. Снова придется бороться с януковичем вместо того, чтоб побежать в войне.
Про Крым и Донбасс придется забыть на долгие десятилетия.
У нас будет другой враг и будет другая проблема номер один, а не возвращение территорий.

Каждый из нас должен понимать, что его голос на выборах это ценный ресурс. За него идет борьба.
Мы выбираем Верховного Главнокомандующего, а не спасителя от тарифов.
И этим голосом надо правильно распорядиться. Чтобы потом не плакать как нас снова обманули.

И за кого же ж ?...Имя,братан....Имя !!!....или просто тявкнулось,-"Доколе ж !?" :-D :-D :-D

да он и не понял о ком это....Зображення йульки... шо с них взять...Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 29/10/2018 21:44 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Цитата:
И за кого же ж ?...Имя,братан....Имя !!!....или просто тявкнулось,-"Доколе ж !?"

*WRITE* За Хтося :-P он здесь сам умный, али за его друга - *KISSING* Корморана :-\ *ROFL*

Цитата:
да он и не понял о ком это.... йульки... шо с них взять...

Главное шоб ты понял, зациклинный на йульке, а так шо с тебя взять , - \m/ форумного гуру по стёбу.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 31/10/2018 21:47 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Сибіряк, що воює за Україну, Іван Коломієць: "Біло-зелений прапор незалежного Сибіру завжди зі мною"

Зображення

Громадянин РФ, український доброволець, а нині контрактник 54 ОМБр розповів про особливий менталітет мешканців Сибіру, свій переїзд в Україну у 2010 році, здобутий на передовій життєвий досвід, підписання контракту з ЗСУ та проблеми з документами. З чоловіком, який народився у Прибайкаллі, ми говорили українською – мову він знає з самого дитинства завдяки своїй бабусі.

"СИБІР НЕ Є МОСКОВІЄЮ"

-Звідки ти? І що робив там, удома, до переїзда в Україну?

-Я народився на Прибайкаллі, в Іркутській області, біля Саянських гір. Навчався в університеті, у цей час захопився активізмом. Були приводи в міліцію, був облік у ФСБ. А ще я потрошку вивчав історію Сибіру - такої з себе слов’янської Америки.

Водночас я переконався, що для Московії сибіряки є людьми третього ґатунку. Однак зараз на Сході на боці терористів воює багато сибіряків… Так само, як за часів Британської імперії солдати-ірландці брали участь в каральних операціях Лондона - вони були поневоленим народом.

-Чим Сибір, на твою думку, відрізняється від решти Росії? Є якісь особливості менталітету сибіряків?

-Сибір не є Московією ані історично, ані генетично. Ніколи на землях Сибіру не було кріпацтва. Сибіряки у переважній більшості були нащадками козаків-переселенців, які йшли "за камень" (тобто за Урал) від московської політики поневолення. Сибіряк завжди ставився з повагою до місцевого населення, вмів навчатися виживання у суворих умовах, ніколи не нав’язував свою життєву позицію. "В Сибири раком не стоят!" - отака є відповідь сибіряків до московського жупела "сільная власть". Найближчі ментально сибірякам народи – це американці США, канадійці, ізраїльтяни, австралійці та латиноамериканці. Теж прямі, працьовиті, гостинні, чесні, метиси… і погано інтегруються у європейські реалії.

-А коли та чому ти вирішив переїхати в Україну?

-Я переїхав сюди у листопаді 2010 року – коли зрозумів, що подальше перебування на території РФ для мене стає небезпечним. Не тільки для мене, звісно… А і для багатьох людей з подібними до моїх поглядами. До того ж, я просто не хотів жити в імперії. Не хотів пишатися дезінтегрованою країною з її псевдовеличними історією та культурою. Не хотів поділяти думку оточення стосовно сильної владної вертикалі…

Я сибіряк. І я хотів би бачити незалежну Сибірську республіку, а не колонію Московії.

-А багато людей там насправді говорить про таку перспективу?

- Зараз про Сибірську республіку говорять лише інтелектуали та митці-скандалісти, але я не тримаю руку на пульсі подій, тому можу і помилятися. Головне, що біло-зелений прапор незалежного Сибіру завжди зі мною з 2017 року…

"ЗАВДЯКИ БАБУСІ УКРАЇНСЬКА МОВА СТАЛА МЕНІ РІДНОЮ З САМОГО НАРОДЖЕННЯ"

-Знаю, що ти маєш українське коріння. Знаєш, звідки твої предки-українці та як саме вони потрапили у Сибір?

-У мене українське коріння з боку батька. Рід цікавий – походить частково з Кам’янця-Подільського, частково з Київщини, також є домішки польського та єврейського субстратів. Наш рід потрапив на Алтай наприкінці 20-х років, а за що – бабуся Настасья не казала. Але завдяки їй українська мова стала мені рідною з самого народження. Навіть у квартирі ця жінка відродила українську хату: фарбовані вапном стіни, вишиті наволочки, плетені гачком килимки… У мене ще немає дітей, але свою доньку я обов’язково назову на честь бабусі. Метрики предків я пам’ятаю, але коли останній раз був у Сибіру і хотів принаймні познімати з них копії, мій батько їх знищив. Не знаю чому. Може, то у ньому горілка говорила…

-У якому регіоні України вирішив жити ти? І чим займався?

-До війни мешкав у Харкові та Києві, працював переважно на будівництві та на вантажоперевезеннях.

-Пам’ятаєш день, коли ти усвідомив, що у нас насправді почалася війна з РФ?

-Звісно. Для мене цим моментом стала окупація Криму. Ще до того, у 2013-му році, коли я крайній раз був у Криму, я бачив як поводять себе там російські військові – так, ніби вони знаходяться на окупованій території. Тоді вже було помітно, що все серйозно, що всі умови створено для інтервенції. Варто згадати хоча б випадок розгону сквоту неформалів у Севастополі влітку 2013 року. Тоді місцева адміністрація звернулася до російських морячків, і вони погодилися "допомогти". Але тоді це пройшло майже непомітно…

Російські військові у Криму давно почувалися так, ніби вони знаходяться на території не незалежної країни, а такої собі ерзац-колонії.

"ОТРУЇВСЯ ГАЗОМ ТАК, ЩО КРОВ’Ю ХАРКАВ"

-Коли почалися події на Сході - ти одразу вирішив піти воювати?

-Я одразу хотів… Але були проблеми зі здоров’ям через поранення на Майдані: у ніч з 18 на 19 лютого я дістав контузію, уламок гранати зачепив ногу, також мені пошкодило руку. І газом я отруївся так, що кров’ю харкав… Лікувався спочатку у Києві, а потім у Трускавці.

Тому піти на фронт у мене вийшло лише у 2015 році. Починав службу я з добровольчого батальйону ОУН. Селище Піски, що під Донецьком – це був мій перший бойовий досвід. Був я там не дуже довго, але Піски мене дійсно дуже вразили та багато чого змінили у моїй свідомості… Так, там часом було страшно. Але саме там я не тільки отримав уявлення про те, що таке війна, але і зрозумів, що таке "почуття ліктя", побачив на власні очі солідарність і кругову поруку у найкращому значенні цих слів. З’ясував, що я хоч і не Рембо, але і не боягуз. А ще дізнався, що на тому боці є люди, гірші за кадирівців – так звана руська православна армія…

Після Пісків я почав цікавитися військовою історією, зброєю, тактикою. Повірив, що подолати себе – можливо. А ще зрозумів, що Україна – це моя справжня Батьківщина.

-А не доводилося стикатися з недовірою, або не дуже приязним ставленням інших добровольців до тебе через те, що ти громадянин РФ?

-Якраз у добровольчому батальйоні нічого подібного не траплятося. На жаль, так було не всюди. Доводилося чути, що я – засланий ефесбешник, наприклад… Але ж невігласи всюди бувають. Нічого страшного у цьому немає. Переживу.

-Що було після Пісків?

-Потім я був на Світлодарській дузі. На першій лінії, але не на нулі. А згодом сім місяців пробув на передовій у Троїцькому.

"ЗАРПЛАТНЮ Я ОТРИМУЮ НА КАРТКУ БОЙОВОГО ТОВАРИША"

-Знаю, що ти довго, ще з 2016 року, хотів, але не міг підписати контракт. Коли нарешті вдалося це зробити?

-Письмову згоду від 54 ОМБр я отримав влітку 2017 року. І в серпні того ж самого року мені вдалося укласти контракт. Найбільше заважала зробити це пострадянська бюрократія – на неї та через неї я марно витратив дуже багато часу.

Зараз я нарешті солдат 54-ї ОМБр, номер обслуги на кулеметі. Тобто, я більш-менш легалізований уже, але все одно лишаються проблеми. Я не можу зареєструватися в Україні, не можу отримати зарплатну картку і отримую зарплату на картку бойового товариша, бо в мене немає належних документів – таких, як діючий закордонний паспорт чи посвідка на тимчасове перебування в Україні. Для отримання цієї посвідки я маю відновити свій закордонний паспорт – тобто звернутися у дипломатичне представництво країни походження. Але ж це, скоріше, буде шлях у один кінець…

Я взагалі хотів би розірвати будь-які стосунки з країною, з якою мене більше нічого не пов’язує – крім місця народження та кольору паспорта.

-А з родичами ти не спілкуєшся?

-Час від часу телефонує мама. Запитує, звісно, як у мене справи. Що я можу відповісти?
Тільки правду: "Мамо, у мене все добре".
Що я воюю - вона досі не знає. Чому не розповідаю про це? Бо не хочу, щоб їй створювали проблеми оточення і спецслужби. Та й не зрозуміє вона мене…

А своїх родичів в Україні я шукаю. Досі не знайшов, зате знайшов друзів. Дуже часто мені допомогали тут і бойові побратими, і навіть чужі, здавалося б, люди. І просто підтримкою. І порадами. І житлом багато разів. І роботою – був період під час спроб підписати кнтракт, коли мене просто врятувала праця сміттярем…

-А що б сам ти порадив іншим іноземцям, які досі не можуть підписати контракт?

- По-перше, треба вимагати спеціальний бланк контракту для іноземців або осіб без громадянства - такий існує. По-друге, необхідно мати зв’язок з досвідченим юристом – серед них є такі, що завжди готові допомогти бійцям.

По-третє, важливо знати, що закону згідно з яким іноземець може укладати контракт лише на півроку, насправді немає. А плітку про це я постійно чую, і під час підписання контракту мене в цьому зайвий раз намагалися переконати.
Це маячня з курилки! Особисто я уклав контракт на три роки.

Зображення

-Дивно. Навіщо їм підсовувати комусь коротші контракти в умовах, коли у ЗСУ бракує людей?

-Сам не знаю. Цікаво - купа аватарів скиглить, додому хоче, а тут добровольці самі рвуться у бій… До речі, я був нещодавно на навчаннях з американцями. І маю визнати, що мене дуже вразила їхня армія, вразило ставлення їхніх військових, а також канадійців та навіть поляків з румунами один до одного. Немає там хамства. Немає аватарів. Усі чітко знають свої права й обов’язки, субординація залізна.
І прислів’я "чим більше в армії дубів, тим оборона міцніша" там не працює – вони за подібний вислів до суду подадуть та виграють ту справу. Я дуже хотів би, щоб і українська армія змінилася.
Але радянська традиція у ній, на жаль, подекуди ще жива.

-Як бачиш розвиток подій на Донбасі?

-Якщо чесно, я би не хотів, щоб ця війна перетворилася для України у кремлівську контрагайку на кшталт Карабаха чи Придністров’я. Дехто каже, що ця війна на десятки років. Але в Європі є живий приклад – Хорватія. Підтримка цієї країни була мінімальною, але перемога сталася, хоч і не за один рік. І я вірю – Україна теж переможе! Особисто я роблю для цього все, що можу…

Сибіряк, що воює за Україну, Іван Коломієць: "Біло-зелений прапор незалежного Сибіру завжди зі мною"
Автор: Валерія Бурлакова
Громадянин РФ, український доброволець, а нині контрактник 54 ОМБр розповів "Цензор.НЕТ" про особливий менталітет мешканців Сибіру, свій переїзд в Україну у 2010 році, здобутий на передовій життєвий досвід, підписання контракту з ЗСУ та проблеми з документами. З чоловіком, який народився у Прибайкаллі, ми говорили українською – мову він знає з самого дитинства завдяки своїй бабусі.

"СИБІР НЕ Є МОСКОВІЄЮ"

-Звідки ти? І що робив там, удома, до переїзда в Україну?

-Я народився на Прибайкаллі, в Іркутській області, біля Саянських гір. Навчався в університеті, у цей час захопився активізмом. Були приводи в міліцію, був облік у ФСБ. А ще я потрошку вивчав історію Сибіру - такої з себе слов’янської Америки.

Водночас я переконався, що для Московії сибіряки є людьми третього ґатунку. Однак зараз на Сході на боці терористів воює багато сибіряків… Так само, як за часів Британської імперії солдати-ірландці брали участь в каральних операціях Лондона - вони були поневоленим народом.

-Чим Сибір, на твою думку, відрізняється від решти Росії? Є якісь особливості менталітету сибіряків?

-Сибір не є Московією ані історично, ані генетично. Ніколи на землях Сибіру не було кріпацтва. Сибіряки у переважній більшості були нащадками козаків-переселенців, які йшли "за камень" (тобто за Урал) від московської політики поневолення. Сибіряк завжди ставився з повагою до місцевого населення, вмів навчатися виживання у суворих умовах, ніколи не нав’язував свою життєву позицію. "В Сибири раком не стоят!" - отака є відповідь сибіряків до московського жупела "сільная власть". Найближчі ментально сибірякам народи – це американці США, канадійці, ізраїльтяни, австралійці та латиноамериканці. Теж прямі, працьовиті, гостинні, чесні, метиси… і погано інтегруються у європейські реалії.

-А коли та чому ти вирішив переїхати в Україну?

-Я переїхав сюди у листопаді 2010 року – коли зрозумів, що подальше перебування на території РФ для мене стає небезпечним. Не тільки для мене, звісно… А і для багатьох людей з подібними до моїх поглядами. До того ж, я просто не хотів жити в імперії. Не хотів пишатися дезінтегрованою країною з її псевдовеличними історією та культурою. Не хотів поділяти думку оточення стосовно сильної владної вертикалі…

Я сибіряк. І я хотів би бачити незалежну Сибірську республіку, а не колонію Московії.

-А багато людей там насправді говорить про таку перспективу?

- Зараз про Сибірську республіку говорять лише інтелектуали та митці-скандалісти, але я не тримаю руку на пульсі подій, тому можу і помилятися. Головне, що біло-зелений прапор незалежного Сибіру завжди зі мною з 2017 року…

"ЗАВДЯКИ БАБУСІ УКРАЇНСЬКА МОВА СТАЛА МЕНІ РІДНОЮ З САМОГО НАРОДЖЕННЯ"

-Знаю, що ти маєш українське коріння. Знаєш, звідки твої предки-українці та як саме вони потрапили у Сибір?

-У мене українське коріння з боку батька. Рід цікавий – походить частково з Кам’янця-Подільського, частково з Київщини, також є домішки польського та єврейського субстратів. Наш рід потрапив на Алтай наприкінці 20-х років, а за що – бабуся Настасья не казала. Але завдяки їй українська мова стала мені рідною з самого народження. Навіть у квартирі ця жінка відродила українську хату: фарбовані вапном стіни, вишиті наволочки, плетені гачком килимки… У мене ще немає дітей, але свою доньку я обов’язково назову на честь бабусі. Метрики предків я пам’ятаю, але коли останній раз був у Сибіру і хотів принаймні познімати з них копії, мій батько їх знищив. Не знаю чому. Може, то у ньому горілка говорила…

-У якому регіоні України вирішив жити ти? І чим займався?

-До війни мешкав у Харкові та Києві, працював переважно на будівництві та на вантажоперевезеннях.

-Пам’ятаєш день, коли ти усвідомив, що у нас насправді почалася війна з РФ?

-Звісно. Для мене цим моментом стала окупація Криму. Ще до того, у 2013-му році, коли я крайній раз був у Криму, я бачив як поводять себе там російські військові – так, ніби вони знаходяться на окупованій території. Тоді вже було помітно, що все серйозно, що всі умови створено для інтервенції. Варто згадати хоча б випадок розгону сквоту неформалів у Севастополі влітку 2013 року. Тоді місцева адміністрація звернулася до російських морячків, і вони погодилися "допомогти". Але тоді це пройшло майже непомітно…

Російські військові у Криму давно почувалися так, ніби вони знаходяться на території не незалежної країни, а такої собі ерзац-колонії.

"ОТРУЇВСЯ ГАЗОМ ТАК, ЩО КРОВ’Ю ХАРКАВ"

-Коли почалися події на Сході - ти одразу вирішив піти воювати?

-Я одразу хотів… Але були проблеми зі здоров’ям через поранення на Майдані: у ніч з 18 на 19 лютого я дістав контузію, уламок гранати зачепив ногу, також мені пошкодило руку. І газом я отруївся так, що кров’ю харкав… Лікувався спочатку у Києві, а потім у Трускавці.

Тому піти на фронт у мене вийшло лише у 2015 році. Починав службу я з добровольчого батальйону ОУН. Селище Піски, що під Донецьком – це був мій перший бойовий досвід. Був я там не дуже довго, але Піски мене дійсно дуже вразили та багато чого змінили у моїй свідомості… Так, там часом було страшно. Але саме там я не тільки отримав уявлення про те, що таке війна, але і зрозумів, що таке "почуття ліктя", побачив на власні очі солідарність і кругову поруку у найкращому значенні цих слів. З’ясував, що я хоч і не Рембо, але і не боягуз. А ще дізнався, що на тому боці є люди, гірші за кадирівців – так звана руська православна армія…

Після Пісків я почав цікавитися військовою історією, зброєю, тактикою. Повірив, що подолати себе – можливо. А ще зрозумів, що Україна – це моя справжня Батьківщина.

-А не доводилося стикатися з недовірою, або не дуже приязним ставленням інших добровольців до тебе через те, що ти громадянин РФ?

-Якраз у добровольчому батальйоні нічого подібного не траплятося. На жаль, так було не всюди. Доводилося чути, що я – засланий ефесбешник, наприклад… Але ж невігласи всюди бувають. Нічого страшного у цьому немає. Переживу.

-Що було після Пісків?

-Потім я був на Світлодарській дузі. На першій лінії, але не на нулі. А згодом сім місяців пробув на передовій у Троїцькому.

"ЗАРПЛАТНЮ Я ОТРИМУЮ НА КАРТКУ БОЙОВОГО ТОВАРИША"

-Знаю, що ти довго, ще з 2016 року, хотів, але не міг підписати контракт. Коли нарешті вдалося це зробити?

-Письмову згоду від 54 ОМБр я отримав влітку 2017 року. І в серпні того ж самого року мені вдалося укласти контракт. Найбільше заважала зробити це пострадянська бюрократія – на неї та через неї я марно витратив дуже багато часу.

Зараз я нарешті солдат 54-ї ОМБр, номер обслуги на кулеметі. Тобто, я більш-менш легалізований уже, але все одно лишаються проблеми. Я не можу зареєструватися в Україні, не можу отримати зарплатну картку і отримую зарплату на картку бойового товариша, бо в мене немає належних документів – таких, як діючий закордонний паспорт чи посвідка на тимчасове перебування в Україні. Для отримання цієї посвідки я маю відновити свій закордонний паспорт – тобто звернутися у дипломатичне представництво країни походження. Але ж це, скоріше, буде шлях у один кінець…

Я взагалі хотів би розірвати будь-які стосунки з країною, з якою мене більше нічого не пов’язує – крім місця народження та кольору паспорта.

-А з родичами ти не спілкуєшся?

-Час від часу телефонує мама. Запитує, звісно, як у мене справи. Що я можу відповісти? Тільки правду: "Мамо, у мене все добре". Що я воюю - вона досі не знає. Чому не розповідаю про це? Бо не хочу, щоб їй створювали проблеми оточення і спецслужби. Та й не зрозуміє вона мене…

А своїх родичів в Україні я шукаю. Досі не знайшов, зате знайшов друзів. Дуже часто мені допомогали тут і бойові побратими, і навіть чужі, здавалося б, люди. І просто підтримкою. І порадами. І житлом багато разів. І роботою – був період під час спроб підписати кнтракт, коли мене просто врятувала праця сміттярем…

-А що б сам ти порадив іншим іноземцям, які досі не можуть підписати контракт?

- По-перше, треба вимагати спеціальний бланк контракту для іноземців або осіб без громадянства - такий існує. По-друге, необхідно мати зв’язок з досвідченим юристом – серед них є такі, що завжди готові допомогти бійцям.

По-третє, важливо знати, що закону згідно з яким іноземець може укладати контракт лише на півроку, насправді немає. А плітку про це я постійно чую, і під час підписання контракту мене в цьому зайвий раз намагалися переконати. Це маячня з курилки! Особисто я уклав контракт на три роки.

-Дивно. Навіщо їм підсовувати комусь коротші контракти в умовах, коли у ЗСУ бракує людей?

-Сам не знаю. Цікаво - купа аватарів скиглить, додому хоче, а тут добровольці самі рвуться у бій… До речі, я був нещодавно на навчаннях з американцями. І маю визнати, що мене дуже вразила їхня армія, вразило ставлення їхніх військових, а також канадійців та навіть поляків з румунами один до одного. Немає там хамства. Немає аватарів. Усі чітко знають свої права й обов’язки, субординація залізна. І прислів’я "чим більше в армії дубів, тим оборона міцніша" там не працює – вони за подібний вислів до суду подадуть та виграють ту справу. Я дуже хотів би, щоб і українська армія змінилася. Але радянська традиція у ній, на жаль, подекуди ще жива.

-Як бачиш розвиток подій на Донбасі?

-Якщо чесно, я би не хотів, щоб ця війна перетворилася для України у кремлівську контрагайку на кшталт Карабаха чи Придністров’я. Дехто каже, що ця війна на десятки років. Але в Європі є живий приклад – Хорватія. Підтримка цієї країни була мінімальною, але перемога сталася, хоч і не за один рік. І я вірю – Україна теж переможе! Особисто я роблю для цього все, що можу…

Валерія Бурлакова

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 08:29 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Появилось яркое видео испытаний новой боевой машины ВСУ

На полигоне Вооруженных Сил Украины состоялись испытания нового украинского 120-мм мобильного минометного комплекса "Барс-8ММК".

Видео испытаний опубликовано на YouTube-канале Совета национальной безопасности и обороны.

По словам Секретаря СНБО Александра Турчинова, мобильный минометный комплекс создан украинскими производителями на базе бронеавтомобиля "Барс-8".

Боевая машина оснащена автоматизированной системой развертывания и управления огнем.

Отмечается, что комплекс может быстро передвигаться к необходимой точке ведения огня, его компьютерная система позволяет позиционироваться на местности, подготовка к стрельбе из походного положения занимает всего 1 минуту.

А для того, чтобы покинуть огневую позицию, избежав ответа врага, нужно около 20 секунд.

Экипаж боевой машины состоит всего из трех человек


_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 08:40 
Старейшина

З нами з: 12/11/2010 10:55
Повідомлень: 9095
Три танкиста - три веселых друга! Экиииипаааааж маааашииииныыыы бооооееееевоооой.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 08:42 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Можна и так :-D

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 08:43 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
В Донецьку обікрали ЦУМ на 30 млн

Зображення

У будівлі центрального універмагу окупованого Донецька 31 жовтня виявили велику крадіжку.

Злодії обібрали два відділи з ювелірними прикрасами: забрали 10 кг золота і діаманти, повідомляють донецькі ЗМІ.

Загальна сума збитків становить понад 30 мільйонів рублів.

Проводи від відеокамер спостереження і сигналізації були перерізані. Імовірно, грабіжники сховалися в будівлі перед закриттям.

ЗЫ.Ну не шапки же снимать и плох тот ученик который не перерос своего учителя :-D

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 08:50 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Помочь себе и Украине. Или зачем Ангела Меркель приезжает в Киев

Зображення

В Украину 1 ноября с официальным визитом прибывает канцлер Германии Ангела Меркель – это второй раз за последние четыре года (предыдущий был в августе 2014).
В официальном анонсе – обсуждение всего круга вопросов текущей повестки дня: от безопасности (ситуация на Донбассе, в Крыму и в Азовском море), экономики (энергетика, а значит «Северный поток»-2) до реформ в Украине и помощи в этом Германии.
https://lb.ua/world/2018/10/31/411250_p ... achem.html

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 19:02 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
ОЦЕ ДІДУСЬ! ВІН ЗАЧИТАВ КОБЗАРЯ У ВОЛОДИМИРІ. МОСКОВСЬКІ ПОПИ ПОТІКАЛИ З ОФІЦІЙНОГО СВЯТКУВАННЯ




Дмитро Себій, із села Верба Володимир-Волинського району так прочитав вірш Шевченка на площі у Володимирі, що священики та прихожани УПЦ МП розвернули хорогви і пішли з офіційного святкування Дня міста.

У парку “Слов’янський” біля пам’ятника князю Володимиру зібралися священики міста для святкової літургії. Однак святкування закінчилося неочікувано, адже прихожани та священики Успенського Собору обурилися на вірш, який вийшов цитувати житель міста.

Служителям Московського патріархату не сподобався вірш, який читав Дмитро Себій, володимирський активіст та борець за незалежність України.

Чоловік зачитав присутнім твір Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим…”.
Вже під завершення вірша священики московського патріархату забрали ікону князя Володимира та почали співати церковні пісні та йти в напрямку храму через парк.

Прихожани дещо емоційніше сприйняли твір, дехто перехрещував декламатора, хтось плював в його сторону, а хтось казав, що він “нечиста сила”.

В цей же час священики і прихожани Київського патріархату підтримати декламатора оплесками.
А в кінці пролунало “Слава Україні – Героям Слава!”.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Гілка Гайдамаки
ПовідомленняДодано: 01/11/2018 22:48 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 5335
Ни Путин, ни Кадыров не хотят, чтобы ЭТО вспоминали: 19 лет назад расстреляли «гуманитарный коридор» в Чечне.
Так же, как потом «зеленый коридор» в Иловайске


Зображення

22 октября 1999 года командование российских войск заявило, что запрещает гражданам Чечни, желающим избежать артиллерийских и авиационных обстрелов, пересекать границы Чечни, передает Кавказ-Центр.

26 октября 1999 года через СМИ Москва объявила о создании специального «гуманитарного коридора», через который мирные жители могут покинуть Чечню.

Поверив обещанию русского военного командования, утром 29 октября 1999 года большие колонны беженцев двинулись в сторону Ингушетии, а также по направлению к Дагестану, Ставропольскому краю, Грузии.

Когда беззащитные колонны беженцев двигались по дорогам, русские войска начали массированный артиллерийский и авиационный обстрел.

29 октября 2018 года, исполнилось 19 лет со дня совершения российскими войсками одного из самых бесчеловечных, подлых и коварных преступлений против мирного населения Чечни.

Многокилометровые пешие колонны людей, со своим наспех собранным скарбом, детьми, стариками, больными и нескончаемый поток автотранспорта, двинулись по «гуманитарным коридорам», спасаясь от авиационных и артиллерийских обстрелов.

Оказавшимся на административной границе с Ингушетией в населенном пункте Ассиновская (Эха-Борзе) русские оккупанты объявили, что приказа о пропуске беженцев еще нет, мол, надо подождать.

Через час русский офицер вышел к людям и громогласно заявил, что коридор для беженцев открыт не будет по невыясненным пока еще причинам, и потребовал вернуться домой… Людям ничего не оставалось, как подчиниться.

На обратном пути в районе с. Шаами-Юрт колонну беззащитных людей атаковала российская авиация.

Очевидцы рассказывают, что выпущенные ракеты попали в автобус, набитый стариками, женщинами и детьми. Многие из них сгорели в пламени возникшего пожара. Среди сгоревших грудные дети, беременные женщины. Были атакованы и другие машины, они горели в кюветах.

На дороге валялись трупы, фрагменты человеческих тел: головы, оторванные руки и ноги. Абсолютное большинство убитых русскими были женщины и дети.

После первого удара последовал второй. Самолеты развернулись и атаковали выживших после первого удара. Пулеметные выстрелы косили их у опушки лесного массива, в гуще которого люди пытались укрыться.

Вот только один пример, о котором рассказала сотрудникам правозащитного центра «Мемориал», свидетельница тех трагических событий Юсупова Зина Абдулаевна.

«Мы 29 октября 1999 года уже подъезжали к Шаами-Юрту, когда заметили два самолета. Они начали пускать тепловые ракеты. Я предположила: -Может это они нас собираются бомбить? Мадина ответила: — Нет, это наверное, боевики где-то. Не станут же они бомбить колонну беженцев!

Не прошло и пяти минут, как ракета попала в водителя машины, идущей впереди. Он, видимо, погиб сразу, потому что машина развернулась слишком резко. Мы выскочили из своей машины. И тут, опять взрыв, и я почувствовала, что меня, как будто сильно сжало.

Когда я начала приходить в себя, то увидела, что дети лежат мертвые, взявшись за руки. Я встала и смотрела на них ничего не понимая. В кювете были люди, они затащили меня к себе.

Потом было еще восемь таких ударов. Люди кричали «Ложись!», но мне показалось, что если я лягу, то у меня оторвет руку или ногу. Потом я опять выскочила на дорогу и увидела, что Мадина лежит на трупах своих детей.

«Иди сюда»,- крикнула я, но Мадина ответила: «Нет, я хочу умереть вместе с ними!».

По многочисленным свидетельствам очевидцев, пострадали в этой бойне и сотрудники международного комитета «красного креста», их машина была раскурочена, были жертвы.

На втором, северном, участке коридора на Петропавловском шоссе из расположения российских войск с гор по беззащитным людям прямой наводкой били дальнобойные орудия и прицельно стреляли снайперы.

На подъезде к селения Толстой-Юрт горели машины, гибли люди. Из селения Старая Сунжа погибла целая семья из пяти человек, а также семья Эмиевых- отец и две дочери.

Сумевшие спастись от обстрела четверо детей, 17-летний юноша и 28-летняя девушка в течение пяти суток скрывались от рыскающих по местности военных, без пищи и воды, без теплой одежды, вздрагивая от каждого шороха и только 3 ноября вышли к окраине населенного пункта, где им и была оказана первая помощь.

В селении Горячеисточненское по людям велся огонь из дальнобойных орудий и танков, с вертолетов строчили пулеметы. Выстроившихся в длинные очереди людей в разных населенных пунктах обстреливали и бомбили беспощадно и долго.

Сомнений никаких не оставалось-это была заранее спланированная акция, геноцид, направленный на уничтожение как можно большего количества мирных чеченцев, унесший сотни жизней, начиная от грудных младенцев, беременных женщин и заканчивая глубокими старцами.

Позже, где следы массового расстрела мирных граждан были наиболее заметны, а именно на Петропавловском шоссе, российскими военными была подогнана техника, вырыты большие ямы и закопаны убитые и раненые (еще живые) вперемежку. Так скрывались следы этого чудовищного преступления.

Буквально через три месяца, в феврале 2000 года, грязная и подлая тактика выманивания мирных граждан Чечни в «гуманитарные коридоры» с последующим их уничтожением, была применена генералом-убийцей Шамановым в селении Катыр-Юрт.

Шаманов лично пообещав жителям «коридор», дождался пока те придут к блокпостам и в грубой, резкой форме дал понять, что никакого коридора не будет и силой погнал людей обратно в село. Через некоторое время село было обстреляно с воздуха и земли. В итоге — более 300 мирных жителей были убиты и столько же ранены…

Так называемое мировое сообщество (ООН, Европарламент, ПАСЕ Исламская конференция и пр.) никак не отреагировал на эту резню.

В Москве поняли, что мир промолчит и никто не будет возмущаться по поводу массового убийства чеченцев. Путин уверовал: у него развязаны руки…

Позже, марионеточный режим в Чечне в лице Алу Алханова наградил тогдашнего комиссара Совета Европы по правам человека Альваро Хиль-Роблеса медалью «За заслуги перед Чеченской Республикой». Медаль за пособничество в массовом убийстве чеченских детей, женщин и стариков.

Отметили медалькой и генсека ПАСЕ Терри Дэвиса, который оправдал кровавую бойню тем, что «многие чеченцы занимаются терроризмом», преднамеренно смешав понятие «террор» с чеченским народом.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 187 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 9, 10, 11, 12, 13  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Google [Bot]


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед: