«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 26/06/2019 05:23

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 3161 повідомлень ]  На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 211  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: "О слово рідне!Орле скутий"
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:05 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

1907

Олександр Олесь


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:08 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"

Хотіла відкрити цю тему на день народження поета - 5 грудня, але не
було часу... :(


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:10 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Тихий, теплий літній ранок.
Сонце встало. Вітер спить.
Вийшла дівчина на річку,
Сіла в човен і сидить.
Чарівна сама, як ранок,
Задивилася на світ...
Білий шум на синіх хвилях,
На деревах — білий цвіт.
Любо жити на сім світі,
Щастя любого ждучи...
Ах, коли б лише згадати
Сон, що снився уночі.
Дивний сон... якісь палати,
Лицар в зброї на коні...
Ліс такий страшний, таємний.
Поле... Море вдалині.
Далі хмари, грім, пожежа,
Плач і стогін з-під землі.
Лицар-велетень в кайданах,
Кров на білому чолі.
І замислилась красуня...
Згадка в серце їй вп’ялась...
Нагло шелест... Обернулась:
Перед нею — Ігор-князь.
На йому убрання просте,
Без оздоби, без відзнак,
Лук з залізними кінцями,
Збоку стріли, сагайдак.
Привітався з нею Ігор
І сказав перевезти...
Загойдавсь на хвилях човен
І поволі став плисти.
І очей не зводить Ігор:
Що за дівчина-краса.
Заговорить: думка — сонце;
Очі — сині небеса.
Хто вона, чия і звідки,
Князь докладно розпитав,
А на другий день по неї
І сватів своїх послав.
І за князя вийшла заміж
Проста дівчина з села,
І до смерті вірним другом
Князю Ігорю була.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:15 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Олександр Олесь народився 5.12.1878р. у м. Білопіллі, в то¬дішнім Лебединськім повіті Харківщини. Його дід по матері орен¬дував великий панський маєток у селі Верхосулі, на північнім краю українського степу, тут прожив свої молодечі літа Олесь.


У 1907 р. на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького під псевдонімом Олександр Олесь вийшла перша збірка «З журбою радість обнялась» при сприянні відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора). Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:22 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, –
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

1905


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 14:33 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Люблю.Без пам'яті люблю...
Хай, може ,більше проклинаю.
Я знаю- сам себе гублю,
Але не можу і кохаю...

Хто ти ? Ти квітка без краси,
Ти літній ранок без проміння,
Ти в щасті жити не даси
З душею повною каміння.

І все ж люблю! За що люблю,
І сам не бачу і не знаю...
Я знаю - сам себе гублю,
Але не можу і кохаю.

4 листопада 1917 року


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 15:24 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров'ю своїх ран.
І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.
Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.
І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, –
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.
Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров'ю сходив, тихо умирав.
Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.
Стрепенулась зграя, закричала біла:
"Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!" –
І ганебно спати більше не змогла.
Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І – прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров'ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?
2.IV.1917


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 15:36 
Дэн Сяопин форума
Аватар користувача

З нами з: 11/01/2008 18:48
Повідомлень: 15262
Звідки: Киев
Что это за романтическая поэзия))

_________________
Я есмъ

"Все дело в том, что Романенко психотроцкист, а это очень тяжело поддается психологической коррекции. Психотроцкизм — это одержание, как правило идеологией или идеей"

Хмурый-Скороходов


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 15:49 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Surok написав:
Что это за романтическая поэзия))


Да вот почитала в соседней ветке про Бодлера и Гессе :) :) :)


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 07/12/2008 16:08 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно гас
І сонце сходило в безодні...
Ти не прийшла в вечірній час.

Тебе,здавалось ждало море,
І все не гасли скелі гір,
І все дивилися в простори...
І довго їх останній зір
Шукав тебе і гас на морі.

Ти не прийшла в вечірній час...
Самотньо сонце попрощалось,
І сумно,сумно день погас...
Когось мов серце не діждалось,
Хтось не прийшов вечірній час.

Італія,1913 рік


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09/12/2008 15:23 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою"

Нехай і так... але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.

Олександр Олесь ,1923 рік


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09/12/2008 15:25 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Під Крутами

Ще до хутора далеко...
Натомився... шкода ніг...
Сніп під голову поклав я
І у чистім полі ліг.

Срібним лебедем у хмарах
Місяць весело купавсь,
Пір'я струшував із себе,
Може, сонцю усміхавсь.

Не згадаю, і до мене
Вітер тихо шепотів:
Мозок стомлений не вловить
Тихокрилих навіть слів.

Я заснув і спав, як камінь.
Коли чую - хтось прибіг
І схопив мене за руку.
Я отямитись не міг.

Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивавсь
Біля мене з довгим крісом
Хлопчик змучений стояв.

"Що з тобою, де упав ти?
Зранив голову свою?"
Сумно й гордо відповів він.
"Так, я впав... але в бою.

Ти не чув хіба сьогодні,
Як гриміли тут громи?
Бились з ворогом ми славно
І вмирали славно ми...

Я лежав і бачив очі
Карі, сині, голубі.
Як квітки, цвітуть, сміються,
Ні сльозиночки тобі.
Оточив нас дужий ворог,
Покосив усі квітки.
Обіцяли нам підмогу -
Не наспіли козаки...

Обіцяли нам набої...
Ах, коли б вони були!
Ми, напевне, їх розбили б,
Бо ми бились, як орли.

Десь захована там зброя,
Десь закопана в землі.
Ми тепер ідем шукати -
І ми знайдемо її.

Ну, а ти, як прийдеш в місто,
Моїй матері скажи;
"Син твій впав в бою, як лицар,
Горда будь, а не тужи".

А тепер прощай! Я військо
За собою поведу. Я - отаман...
Я вестиму!.. Зброю першим я знайду".

Мов крило, простяг він руку,
Блиснув шаблею в руці. -
Крикнув голосно І дзвінко:
"По набої, молодці!"

Наче скошені косою
В полі чистому квітки,
Як один, почувши голос,
Повставали вояки.

І пішли шукати зброї,
Спів поволі затихав...
Срібним лебедем у хмарах
Місяць груди обмивав.

Олександр Олесь ,1923 рік


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09/12/2008 15:46 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...

Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.

Олександр Олесь


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09/12/2008 15:56 
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 06/10/2008 14:50
Повідомлень: 1750
Звідки: Урал
Да ребята,замыкаетесь вы в своем укромирке. :?


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09/12/2008 16:02 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Брат 2 написав:
Да ребята,замыкаетесь вы в своем укромирке. :?


А я наивная обрадовалась,хотела уж вас поблагодарить, что тему мою поддержали.Открыла её в честь дня рождения поэта многие годы бывшего в забытьи.
Даже его романс "Астры" был долгое время запрещен.
Так может быть - это вы Брат 2,замкнуты в своём мирке ?
Ведь у мира множество граней,почему бы не познакомится с ещё одной из.....


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 3161 повідомлень ]  На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 211  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Google [Bot]


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron