«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 27/09/2017 00:38

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 539 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 22/01/2017 12:24 
Старейшина

З нами з: 20/09/2008 16:39
Повідомлень: 26139
Звідки: Мир Полудня
Цитата:
Исследования чехов - скелет Гунна Q-L54 Китай три скелета Q-M3

Что это значит

Ацтеки ... Блядь АЦТЕКИ !!!! Гунны это енисейское население родственное ЮЖНОАМЕРИКАНСКИМ ИНДЕЙЦАМ.
Тогда становится понятно откуда у Селькупов Q гаплогруппа - они и есть Сюнну. Да в Гунском союзе были и другие народы. Но сами Сюнну и Гунны не просто единое целое , но они же родственники американских индейцев Центральной и Южной Америки.
А фенотип

Зображення

вот так примерно выглядел среднестатистический гунн из сюнну :).
http://techwork.livejournal.com/499880.html

Издержки стиля не могут снижать вменяемости информации. Причем Астахов забыл еще об одной вещи.
Деформированные (удлиненные) черепа. И там, и там.
Потом это еще долго было изыском для разноплеменной степной элиты.
И еще у ацтеков была далекая прародина - Ацтлан, по ту сторону долгой дороги во тьме и жутком холоде.

*SCRATCH*

_________________
Приветствую тебя, скиталец, в мире гондонов Тупой Твари: Ten, `Alisa`, Svetlana, Nik-1, NAT, Niggi, YAMA, Certon, T-44, Бочкарев, Киянин, Povstanetz и qybipaf!

Мы очень любим изображать из себя людей!

*DRINK*

Пані Грейс, чи не піти б вам на хєр? (с)


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 12/02/2017 02:21 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 38499
Звідки: Киев
Василий Розанов «Война 1914 года и русское возрождение» (1914 год)
« Какой-то прилив молодости. На улицах народ моложе стал, в поездах - моложе... Все забыто, все отброшено, кроме единого помысла о надвинувшейся почти внезапно войне, и этот помысл слил огромные массы русских людей в одного человека...

Дрожит напряжением русская грудь и готовится вступить в пасхальную "красную" годину исторических судеб своих, дабы подвигом и неизбежною кровью купить спасение тех остатков братских народов, одна половина которых лежит мертвыми костями под тевтонским и мадьярским племенем, а за другую, еще живую половину наших братьев, теперь пойдет последний спор и окончательная борьба...

Слышится решительно везде одно великое, радующее слово: "Будем все как один, забудем все свои разделения и все домашние былые ссоры". И этот энтузиазм к единству и радость о единстве входят большим стимулом в народные уличные движения и придают им возвышенную нравственную окраску. Поистине можем сказать, как в пасхальный искупительный день: "Да друг друга обымем".

***

Прошло меньше 4 лет. Василий Розанов «Апокалипсис нашего времени» (1918 год )

"Русь слиняла в два дня . Самое большее — в три . Даже “Новое Время ” нельзя было закрыть так скоро, как закрылась Русь. Поразительно, что она разом рассыпалась вся, до подробностей, до частностей. И собственно, подобного потрясения никогда не бывало, не исключая “Великого переселения народов”. Там была — эпоха, “два или три века”. Здесь — три дня, кажется даже два. Не осталось Царства, не осталось Церкви, не осталось войска, и не осталось рабочего класса. Чтó же осталось-то? Странным образом — буквально ничего.

Остался подлый народ, из коих вот один, старик лет 60 “и такой серьезный”, Новгородской губернии, выразился: “Из бывшего царя надо бы кожу по одному ремню тянуть”. Т. е. не сразу сорвать кожу, как индейцы скальп, но надо по-русски вырезывать из его кожи ленточка за ленточкой".

_________________
Пока умные полны сомнений, дураки полны решимости..


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 20/03/2017 00:59 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 38499
Звідки: Киев

https://www.youtube.com/watch?v=bbwkn0iMxeU
Пишем историю - Пишем историю. Украинско-британские отношения




https://www.youtube.com/watch?v=5AG-odo0GMc&t=17s
Пишем историю - Пишем историю. Украинская Хельсинская группа

_________________
Пока умные полны сомнений, дураки полны решимости..


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 29/03/2017 14:02 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 24/05/2009 13:42
Повідомлень: 20673
Звідки: Кyiv
Зображення

Ну вот здесь все верно расставлено - где "на", а где "в"... 8-)

_________________
Опасайся плениться красавицей, друг!
Красота и любовь - два источника мук...


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 03/05/2017 17:11 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 18/03/2010 18:08
Повідомлень: 15854
Звідки: Donetsk
https://www.facebook.com/sn258/posts/1538433356169070
Цитата:
Если взять последние тысячу с небольшим лет, Крым был частью:
Византийской империи - 650 лет;
Монгольской империи - 202 года;
Крымского ханства - 342 года;
Российской империи - 134 года;
РСФСР - 36 лет (1918-1954);
УССР - 37 лет (1954-1991);
Украины - 26 лет (1991-2017).
Последние три года полуостров оккупирован вооруженными силами Российской Федерации в результате военной агрессии. Весной 2014 года Кремлем была предпринята попытка аннексии Крыма, которую не признала ни одна страна в мире, в том числе и РФ.
Из ныне проживающих в Крыму народов больше всего владели полуостровом крымские татары (342 года), жители Украины/УССР (63 года) и РФСФР (36 лет). Современная Российская Федерация ни дня не владела Крымом, так же как и гитлеровская Германия в период оккупации.
В течение 134 лет крымские татары, украинцы, русские и другие народы совместно проживали в Крыму в составе Таврической губернии Российской империи и имеют равные права на этот период общей истории полуострова. Пропагандисты об этом обычно забывают.
Российская Федерация была образована из РСФСР в границах 1991 года. Жители РФ имеют полное право на историю РСФСР. Также они имеют равные права на общую историю с жителями других стран, которые когда-либо входили в состав Российской империи и СССР.
Попытки приватизировать общую историю контрпродуктивны. За ними следуют территориальные претензии к своим соседям, - "Мы эту землю поливали кровью, а они плохо чтят Победу, верят другим богам и выбирают себе других героев. Нужно освободить нашу землю и защитить нашу историю".
Чем раньше россияне перестанут ставить знак равенства между РФ, РИ и СССР, тем лучше. Российская Федерация это новое государство, которое одним из первых провозгласило независимость от СССР в июне 1990 года. Попытка восстановить империю приведет к уничтожению РФ. Иначе не бывает.

_________________
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 06/05/2017 19:25 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 24/05/2009 13:42
Повідомлень: 20673
Звідки: Кyiv
Не совсем по теме, но интересная статья. :-)

ОКНО В ЕВРОПУ: ИСТОРИЯ НАШЕГО ВОЗВРАЩЕНИЯ
Как нам сойти за своих в Европе? Напомнив местным, что уже знакомы.

Мы не сможем заставить европейцев нас полюбить. Но мы можем, по крайней мере, напомнить им, где они видели наши лица. Молодая бедная нация, бывший осколок Российской империи, постоянно твердящий о собственном европейском выборе, вызывает настороженность даже у европейских либералов. А уж у евроскептиков и подавно. Может, пришло время поискать другие подходы? Есть предложение.

Допустим, вам нужно продать Европе Украину.

Ну, вот коммивояжер вы. Торгуете странами. Приходите такой к двери Европы и говорите — здрррравствуйте, дорогие друзья! Тут у меня есть пакет замечательных постсоветских государств, и я уверен, вас обязательно заинтересует вот эта вот прекрасная не-Россия с неизбывным национальным колоритом, Кличко, Чернобылем и войной на Донбассе. Очевидно, что она вам нужна, потому что…

Вопрос: как вы будете продавать этого нашего слона?

Мы должны вернуться в Европу — это понятно всем, кроме самых отмороженных националистов от сохи и комсомольского значка. И речь не о безвизе, а о самополагании, идентификации. Это дорога в две стороны: мы должны четко осознать себя элементом этого культурного пространства, а европейцы — воспринимать Украину как «страну на востоке Европы», а не «страну между Европой и Россией».

Молодое поколение европейцев уже к этому склонно. Работая в международной компании, один из авторов этих строк сталкивался с интересными реакциями коллег. Кто помоложе — удивлялся, что украинцам для путешествия в Европу нужны были визы. Кто постарше — посетив Киев, признавался, что ожидал увидеть значительно более «советский» город. Наконец, неделю назад, во время поездки автора по греческой глубинке встречались даже местные, убеждённые, что Украина не так давно вошла в ЕС.

Они, скорее всего, путали с Польшей или Румынией. Но это, кстати, клёво. Это много лучше, чем когда путают с Россией.

В более туристических местах уже лучше знали геополитические расклады. И несколько раз говорили «дякую» при покупке.

Изменения происходят не только в нашем сознании, но и в сознании европейцев. Но медленно. Одна из наших среднесрочных задач — их ускорить. Дать понять европейцам, что нас с ними роднит.

Здесь, стоит учесть важную деталь: европейцев, на самом-то деле, не существует.

Неосмысленно вести диалог об идентичностях между Украиной и Европой. Потому что жители Европы, в первую очередь, отождествляют себя с родными странами, что особенно актуально сейчас, с ростом евроскептицизма. Может выйти диалог «привет, мы украинцы, мы хотим быть европейцами — привет, а мы финны, мы сами не хотим и вам бы не советовали». Но европейская цивилизация не перестанет быть самой собой, даже если евроскептические настроения возобладают и доконают Евросоюз. И нам по-прежнему будет туда надо — не в ЕС как политический союз, но в «европейский мир» как культурное пространство.

Как же тогда быть?

Осмелимся постулировать: в своей работе с европейцами нам нужно постоянно налегать на наши связи с каждым государством Европы в отдельности. Исторические, культурные, экономические. Каждый европеец (и более того — каждый иностранец, поскольку это актуально и для наших связей на других континентах) должен отождествлять Украину не только с её спортивными достижениями, войнами и несчастьями, но и с какой-то конкретной личностью или конкретным событием из истории его собственной страны. Лучше бы с позитивными.

Это хорошо работает, например, в случае Канады. Канадцам не надо рассказывать, кто такие украинцы, чтобы они почувствовали определённую связь между нашими народами. Каждый канадец при слове «Украина» быстро вспомнит ряд персонажей, которые вызовут у него уважение. От политиков до хоккеистов и разработчиков компьютерных игр. Это даже если он лично не знаком ни с одним из выходцев из нашей страны, что в Канаде сложно.

Поэтому Канада — наш естественный союзник.

Равно как и Литва. Литовцам тоже ничего не надо объяснять, мы хорошо знакомы. И не только из-за общего трагического наследия СССР: они прекрасно знают, с кем били немцев под Грюнвальдом. Для них Киев — такая же часть европейской цивилизации. Потому что это был их Киев, а они — часть европейского мира. Логично же.

Даже Швеция, исторические связи с которой недолги и не вполне однозначны, откровенно расположена к украинским европейским перспективам. Опять-таки: речь даже не о позитивной оценке нашей страны, а о глубоком, почти подсознательном восприятии её как отдельного от России и враждебного ей субъекта.

Иное дело — Польша. Как и литовцы, поляки знают, что украинцы — часть одного с ними исторического пространства. Но здесь отношения сильно омрачены конфликтами — и России всё удобнее на этом играть. Тем более, когда — чего таить — помогают ей в этом и наши, и польские отморозки.

На примере этих стран мы видим: народу тем проще воспринять украинцев европейцами, чем проще увидеть их в контексте своей собственной истории. Отсюда вывод: это именно то, с чем нам нужно работать.

Задачей Украины в первые двадцать лет независимости было формирование собственного исторического мифа, видения истории Украины для наших сограждан. Как ни странно, мы справились. Он сформирован. Теперь пора вылазить из ракушки и формировать украинский элемент европейских исторических мифов.
Отчасти уже пытались. Например, открывали памятники запорожцам в честь битвы под Веной.
Или вот некогда Ющенко приезжал в немецкий городок Пух на могилу святой Эгидны — внучки Ярослава Мудрого. Или вместе со шведами отмечали годовщину Полтавской битвы. Из внеевропейских инициатив — приглашали в Украину живую (увы, уже покойную) легенду сумо Коки Тайхо (по первоначальным документам — Ивана Маркияновича Борышко, сына украинца и японки).

Это все, на самом деле, довольно правильный подход. Просто на его нормальную имплементацию при Ющенко не хватало умения саморепрезентации. Судя по любительским (не государственным) роликам к тому же Евровидению, оно у нас потихоньку отрастает.

Важно понимать: мы находим (или вкладываем) Украину в исторический миф европейцев, а не навязываем им свой исторический миф для внутреннего пользования, хвастаясь подвигами предков. Наш им неинтересен, а при излишнем рвении вызовет отторжение — примерно как вызывает отторжение аналогичная работа азербайджанцев.

Проще говоря: не надо гордо рассказывать французам, что Филипп Орлик — автор первой в мире Конституции. Лучше сделать упор на том, что его сын Григор, человек, чья биография тянет на три приключенческих романа, сделал для Франции. Тем более, не надо хвастаться перед европейцами трипольской культурой. Во-первых, это не вызовет никакого сочувствия к нам, во-вторых, будет выглядеть, как попытка слабой нации приписать себе древних первопредков, а в-третьих, закончится бессмысленным спором с румынами. Если кто не в курсе, значительная доля зоны расселения этой культуры припадает на Румынию с Молдовой, и в мировой историографии её кличут Кукутень-Трипольской, именно в таком порядке.

Также важно понимать: мы иной раз боремся с уже сложившимися стереотипами. Возвращаясь к той же Греции: эллины очень высоко превозносят эпоху своей войны за независимость. Пожалуй, повыше, чем более далёкие византийскую и античную. И тут у нас как бы джекпот. Тайное общество Филики Этерия, сформировавшее военные отряды греческой диаспоры для освободительного похода на Грецию с территории Российской империи, создавалось в Одессе, а его руководители жили в Киеве.

Но многие греки по привычке видят в этом историческую связь между Элладой и Россией. В общем-то, понятно: тогда это Россия и была. Можно было бы при желании и грамотном подходе передёрнуть эту ниточку в нашу пользу? Да. Отчасти это уже сделано: в Одессе функционирует музей общества. Можно было бы сделать из дома Ипсиланти в Киеве (да, он сохранился) музей освободительных войн, например. Нашей и греческой. Вместо этого дорогой Киевсовет выставил дом на приватизационный аукцион ещё в 2012 году. Если его снесут, чтобы построить высотку — вместо возможности проложить мостик в Грецию выставим себя тупорылыми коррумпированными варварами. И благодарны за Этерию греки будут Россию, а винить в разрушении памятника — уже Украину.

Впрочем, в конечном итоге, что музеи, что памятники — лишь приятные мелочи. Важен контент, который сможет «зажечь» многих. Комиксы. Фильмы. Сериалы. Компьютерные игры.

Нам не нужны десятки фильмов про козаков уровня киностудии Довженко 1990-х. В идеале нам нужен сериал о приключениях козацкого наёмного отряда в Тридцатилетней войне. Один-единственный, но примерно уровня «Викингов».

Нам нужны хорошие игры. Как ни странно, «Козаки» и «Сталкер» свое дело сделали неплохо.
Нам нужна историческая, альтернативно-историческая, фантастическая беллетристика, в которой европейцы одновременно узнавали бы украинцев и себя. И нам нужно давать её на экспорт — что означает, что она должна быть, в первую очередь, высококачественной, а лишь во вторую — идеологически выдержанной.

Нашего слона можно продать. Но нужно всерьёз этим заняться.
https://petrimazepa.com/windowtoeurope.html

_________________
Опасайся плениться красавицей, друг!
Красота и любовь - два источника мук...


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 08/05/2017 13:18 
Наблюдатель

З нами з: 28/02/2017 15:15
Повідомлень: 531
Зображення

треба таки шось із цим робити, якось цього кліща РПЦ витягати з України....

_________________
http://htoszvidkys-com.forumf.biz/f1-forum


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 08/05/2017 13:55 
Старейшина

З нами з: 12/11/2010 10:55
Повідомлень: 6044
Эклектика написав:
Каждый европеец (и более того — каждый иностранец) должен


Скока?! :-D

Давайте лучше обратимся в иудейство, выучим иврит и просто станем частью Израиля. Даже после свиной головы это более реально, чем вручать долговые расписки Европе, отпечатанные в киевской типографии самиздата. :-D

Цитата:
Возвращаясь к той же Греции: эллины очень высоко превозносят


Нет там давно никаких эллинов. :-D
Цитата:
В идеале нам нужен сериал о приключениях козацкого наёмного отряда в Тридцатилетней войне


А им зачем он нужен? Кто кому задницу лижет? :-D

Цитата:
Нашего слона

Сам себя не похвалишь - никто не похвалит. :-D С такой самооценкой, взятой за исходную посылку, продаваться - это нонсенс. :-D Считаю нужно поднажать в направлении Израиля. У нас с ними больше родства. Сказка о потреянном колене нам поможет. :-D


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 08/05/2017 14:41 
Старейшина

З нами з: 12/11/2010 10:55
Повідомлень: 6044
Никому Украина не нужна. Бо 99.657% ее населения мечтает прокатиться на чужом горбу в рай. :-D Это прямо противоположно ментальности любой цивилизованной страны.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 08/05/2017 14:48 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 38499
Звідки: Киев
YAMA написав:
Никому Украина не нужна. Бо 99.657% ее населения мечтает прокатиться на чужом горбу в рай. :-D Это прямо противоположно ментальности любой цивилизованной страны.


Народу Украины ничего чужого не надо. Народ Украины, мечтает только об одном... отстали бы вы от нас со своим скрепным мракобесием и не зарились бы на нашу землю. А там хоть лоб расшибите молясь за чудо имперское.

_________________
Пока умные полны сомнений, дураки полны решимости..


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 08/05/2017 15:26 
Старейшина

З нами з: 12/11/2010 10:55
Повідомлень: 6044
Svetlana написав:
YAMA написав:
Никому Украина не нужна. Бо 99.657% ее населения мечтает прокатиться на чужом горбу в рай. :-D Это прямо противоположно ментальности любой цивилизованной страны.


Народу Украины ничего чужого не надо. Народ Украины, мечтает только об одном... отстали бы вы от нас со своим скрепным мракобесием и не зарились бы на нашу землю. А там хоть лоб расшибите молясь за чудо имперское.


Кто "вы"? Я украинецЪ. Вы о чем шепнуть на ухо мне хотели? :-D Коренной, причем (Хтось свидетель :-D ), родившийся в Украине, в отличие от вас - гасторбайтерши, с замашками провокаторши. :-D Вы чего к нам сюда прикатили? Хлебами нашими питаться? На сало потянуло чтоли? :-D


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 31/05/2017 12:57 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 38499
Звідки: Киев
Зображення

_________________
Пока умные полны сомнений, дураки полны решимости..


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 31/05/2017 23:05 
Наблюдатель

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 879
В Вашингтоне приняли резолюцию, которая признает Голодомор геноцидом

Сенат штата Вашингтон принял резолюцию о чествовании памяти жертв Голодомора в Украине 1932-1933 годов.

"Голодомор был геноцидом, устроенным Иосифом Сталиным и советским режимом против народа Украины",
говорится в резолюции.

Автором резолюции является сенатор штата Вашингтон от Республиканской партии Марк Милощиа.

Ранее США в официальных обращениях определяли Голодомор как акт уничтожения человечества, совершенное тоталитарным сталинским режимом.


Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 01/06/2017 13:21 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 38499
Звідки: Киев
Корморан написав:
Равно как и "киевской руси". Это все равно что гробовые черви всерьез будут претендовать на чины и регалии усопшего.

:-)


Украина и украинцы, не сражаются, а отстаивают не наследие Киевской Руси, а преемственность. Гордятся ли итальянцы историей и личностями Римской империи? Да гордятся.Попробуйте у них отобрать право на преемственность. Гордятся ли греки Аристотелем и Сократом? Да, гордятся. И попробуйте грекам сказать, что они никто и зовут их никак.

Примеров много, но только ж кто из числа руського мира рассматривает аналогии и параллели? Если украл, то мое. Не смог украсть, значит ничье...

_________________
Пока умные полны сомнений, дураки полны решимости..


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Уроки истории
ПовідомленняДодано: 02/06/2017 10:12 
Наблюдатель

З нами з: 28/02/2017 15:15
Повідомлень: 531
"Анна Київська чи Русская?" або Ноуковий скрі№4

Цитата:
«Анна Київська — вона таки Русская чи нє?» - питає нас читач, та до нещастя ще й телеглядач, надзьобаний по маківці російською пропагандою із черговим випуском замальовок подорожей Путіна: «Навколо світа за три строки - нігдє казли чаю не прєдлажилі...»

Питання нагле та нагальне, тому, призупинивши інші теми, вважаємо за доречне відповісти на то позачергово. Відповідає Історичній підрозділ Катедри.

Для вирішення питання — була Анна Ярославна «Руська» чи «Київська», або, згідно писанням святого Галоперідолу «Російськая», треба зрозуміти - чому ми та московіти розуміємо под словом «Русь» геть різне.

Русь, як ми вже зазначали в минулорічних дописах, була дуже нетиповим навіть для свого часу утворенням. Деякі порівнюють ії з Ганзою, але то дуже приблизне та непевне порівняння. Ганза була спілкою самокерованих торгівельніх міст, а фактично — ЗАО, де обсяг акційного капіталу відповідав значущості та впливу міста-акціонера.

Русь же була приватною родинною справою Рюриковічів, якї не стіко гендлювали своїм чи транзитним крамом, як ганзейці, скіко тримали шляхи сполучення, забеспечуючи торгівлю (ганзейську, до речі, також). Якшо ви читали «Дюну» Ф. Херберта, то здатні провести аналогію: Ганза — то Торгівельний Альянс, а Русь — то Гільдія Навігаторів, яка сама поза літанням ніц не вміє, ала без неї галактичний гендель стане мертво, що втомлений віл серед ораного.

Наприклад, Новгород. З одного боку то ганзейське місто, з іншого — там розташований регіональний офіс компанії «Рюрик та сини», тіко не біля вантажного порту, де склади та кліті Ганзи а вище, на Горі («Гора» не обов“язково на горі, то так казали на офіс). Якщо забрати з міста офіс «R&Sons», Новгород миттєво перестане бути Руссю, хоч би на якій мові місцеві не белькотіли, або шкрябали на бересті. Тому що час національних держав ще не настав, а по рівню спорідненості новгорожани були аж ніяк не ближче до киян, ніж гньозненськи слов“яни, або ободріти, що також белькотіли та шкрябали чимось схожим.

Та що там Новгород, сам Київ міг зникнути з мапи «руського трафіку» за часів Святослава Хороброго, коли му в голову втовклося перенести квартиру на Дунай, де «є і узороччя, і паволоки, і разтаможка невелика, і айфони синські з йерогліфами». Бачите, Святослав виводив своє рішення аж ніяк не з патріотизму, а з торгівельної логістики — як притаманно справжньому Рюриковічу. Хоч і зріс в тому Києві, та був-таки, на відміну від інших «Князів-з-Гори» улюбленцем киян. Добре, шо розумненька матуся Ольга своєчасно розпетляла йому, що переваги Дунаю тимчасові, то непевний, кон“юнктурний «кроссроуд», наче кесь Хедебю. Та хто зна - кіко часу та поколінь треба на те, щоби налагодити нову «залізницю» та забезпечити її замовами й постійною клієнтурою. А як воно — клип! - та згиноше які обри? Варяго-Грецька трасса певніше, як стратегічна. Й добре для нас, що наполягла-таки на свому.

Але руси не сиділи при дорозі «з Варяг до Греків», як розбіники, чекаючи необачну жертву з клунком, а відповідали за стан «залізниці», забезпечуючи гарантований (у межах можливого) транзит вантажу. Справа це була складна та клопітна, вантажі по битому шляху йшли конвоями-караванами (надаючи перевагу воді), пересилаючись як пакети даних ув Інтернеті. Багато часу та сил займала праця по господарству — треба було перевіряти рейки, змащувати стрілки, а ще відганяти від рейок волохатих лісових мавп — майбутніх «рассіян», що для Русі були аж ніяк не «саатечєственнікамі», а дошкульними паразитами на бізнесові. Самих «смишльоних» коли-єнколи наймали мити підлоги в офісах регіональних підстанцій, але далі бар“єру не пускали.

Час від часу з“еднання пінгувалося збройними роз“їздами Компаніі Русь — для безпеки. А таки було небезпечно.

Щоб зрозуміти тогочасні реалії, рекоменуємо до читання книгу «Дракони моря» про пригоди Рудого Орма, від швецького письменника Франца Гуннара Бенгсстона. Книга не тіко весела, але й повчальна. Часи були такі, що досить наодинці відійти від конвою в кущі посцяти, щоб назавше зникнути у тих хащах. Тому гарантія безпеки була послугою край необхідною, мала неаби який попит, а працівникі компанії були суворі, брутальні та на вид лячні, що їх можливо було відрізнити від місцевої фауни тіко по якісній зброі, бойовій виправці та твердій вимові.

Таким чином, Київ є «Мати городов Руських» тіко в тому сенсі, шо покривав територію мережею хабів-факторій та транзитніх складів для відпочинку, переобліку краму й розподілу вантажів на «дальнобійні» та місцевої доставки. Так би м мовити «палустанкі-палустаночкі». Що коїлося між тими оплотами Русі, та яки там кикимори з лісовиками чаїлися в хащах та баговинні — руських аж ніяк не цікавило. Київ та Чернигів — то Русь, а проміж них — дупа темна, ні на що не гідна, абись не було її, було б краще. Ще можна було там відловити одного-двух лісових мавпенят дітям на розвагу, а як зростуть (мавпенята, а не діти) — то придати їх до коїсь інтелектуальної справи по господі — свиней пасти, наприклад.

Для особливо нервових кліентів навіть була послуга страхування транзиту на кінцевих пунктах трансконтнентальної магістралі. Звісно, опція то була недешева, тому користувались нею переважно ті, хто мав приводи бентегувати за цілість краму або листування (бо вчасне слово інколе важило для адресатів більше золота).

Особливо важними поза штабу для Компанії Русь були кінцеві пункти «залізниці» — Новгород та Костянтинопіль. Тому до Новгороду завше відсилали на стажування самого меткого з фамільної ради засновників Компанії, з перспективою переводу на керування до Киіївського хед-офісу. Князі взагалі були взаємозамінні, що ті лямпочки, легко ся вигвинчували та ставили на єнше місце, не чіпляючись за кубікл в головному офісі. Бо краще бути завбазою чи головним митником в кийсь Тьмутаракані, ніж відповідати за водоканал або муніціпальне зазеленення в стольному Києві.

А щодо Костянтинополю, то грекулям доводилося давати прочуханки, когли вони вже занадто нахабніли, та намагались відтиснути зиск з генделювання у Компанії «Рюрик енд сонс». Тому стає зрозумілим, чому Олег, підкоривши столицю Візантії, не став приєднувати її до свого «гасударства» чи вимагати в користування босфори із дарданелами (як зробив би кожен «імпєрский» московит), а обмежився гарантованими правами купців та клієнтів Компанії.

Бо віддавати чесно зароблене потом, кров“ю (як власною, так і тубільскою) та дотягнуте до Костянтинополю, в зиск пузатим візантійскім бюрократам аж ніяк не посміхалося працівникам та директорату компанії. Особливо такої, що специалізована на силових методах вирішення питань. Тим більш, що «візантійська таможня» фактично намагалася поборами та митом привласнити південну гілку дороги — тобто «тягайте від Кийова до нас на своїх шиях, на нашу користь». Й шо то за трафік, коли Компанія не відповідає за безпеку бізнесу у ключових пунктах?

Першого разу образили руських купців, другого образили, потім торгівельний представник «R&Sons» пише скаргу до хед-офісу, й одного пречудового дня під стінами Граду Костянтинового з“являється віїзна комісія. Палить довкола все, що влізло в окоєм, робить «блакаду-ленінграду», а по тому лізе на стіни та гупає тараном у браму — але обережно, бо брама добра, ще ся стане в нагоді у господі. А на питання зі стін «щто такое, варварі, зачем ві напалі, ми же к вам не пріхаділі, согласна договору о нінападенії» - відповидали: «зараз, гречка всрата, браму знімемо та розповімо, он у тому наметі наші юристи сидять, вже претензію складають».

Бо до дупи були усі ті договори о нінападенії, коли напад ставався на основний актив Компаніі - не теріторію, а транзит та торг. Й греки дуже добре це розуміли, бо були не тіко хитропороблені, але й робили допущення, що не є самі хитропороблені у світі Божому (що є прикметою справжнього розуму, а не тіко «салдатской смікалкі»).

Тому відчиняли браму, та домовлювалися з «юристами»: в себе, в грецькій хаті вони можуть хоч на рогах догори дригом ходити та Імператорів щодня міняти як шкарпетки, але он за ту строкату стрічку, де в будці охорони два варяги сплять — ходу зась. А ще митні питання, а ще склади, реторсія та виняткові права, а ще копенсація, що нарахують «юристи» з намету. А ще багато чого.

Й коли питання по функціонуванню товарної станції Київ-Костантинопільский були остаточно вірішені, комісія відбувала до хати, прибивши щось з війскового інвентарю до брами «на згадку» - як печатку на контрактові.

Така вона була та Русь, до початку експлуатації власне території, а не шляхів. До тих часів територія лише заважала, будучи пасивом на балансі Компанії, зайвими кілометрами для логістики, дідько б йой забрав, разом з «москалями майбутнього віку». Русь була гнучка та мінлива, шукала свого там, де не мала, але хтіла мати, та викидала те, що вже мала, але зиску не давало. Як європейські барони-грабіжники, шо починали з розбою на шляхах, та переходили до захисту та опікування шляхами, обростаючи родовідами, титлами та маєтками-каштелами, шо підводний камінь мушлями.

Треба, наприклад, закласти Русь ген з туди та посюди — то Русь буде поширено. Добром чи лихом, по-чернігівськи чи по-полоцьки — то як вийде по справі. Не треба — то й не буде там Русі, як сталося з тією Старою Ладогою, що дурні кацапи звуть ії «пєрвим и старєйшим русскім городом». Ту Ладогу, або Альдейгьюборг, викинули з Русі за непотребом, а потім отримали до складу, приданим за Інгігердою Олафсдоттір, нареченою Ярослава. Як ті пантофлі абу-Касима, що він іх викидав, бо бзділи, а вони раз по разу до нього поверталися. Так що кращим надбанням для Русі була не Срана, чи то Стара Ладога, а сама Інгігерда Швецька, розумниця та гарнюня. До речі, рідна матінки тієї самої французскої реїни Анни Ярославни, що до неї тераз син вепсячий Путін у родичі набивається.

Тому термін «Київська Русь» - він не те, щоби некоректний, але має зайве уточнення. Як «голандский ЄС», або «німецький ЄС». Є Німеччина, та Голандія, шо входять до Євросоюзу, але власних окремих «єс-ів» у них не має. Російськї історичні піхвознавці затосовують термін, що вказує виключно на час розміщення головного офісу Компанії Рюриків у Києві, до території, що цим офісом опікувалася. Тобто свідомо плутае час і простір, тепле та м“яке, прутень та палець.

Хто досі, окрім кацапів, не зрозумів — Ахейська та Єлінська Греція — це не дві різні Греції, а одна у різний час. І як би не пульсувала Греція у часі та просторі, від славетних своїх віків до темних, й навпаки, вона завше ся лишала на одному місці. Нема, наприклад, Одеської Греції, хоча греків там до дідька, та цілком можливо що є, навіть, вулиця Грецька. Бо Греція назавжди — то матерікова частина та Пелопоннес, незалежно від того, що історично ся круте навколо, а хоч би й сам Костянтинополь. То так, «тіпа Греція», як був він до того «тіпа Рим», а зарад «тіпа Стамбул».

Так само й нема Русі Московської або Володимірської. Бо кінець первісної Русі — то не монгольска навала, як доводять піхвознавці з мокшані, після кої «зьорнишка Русі прарасло в Маскве», та докотилося аж до «ісконнорусского» Санкт-Петьобурху та Тобольску. А перехід на нове господарювання, відмінне від корпоративного. Русь ся народила й залишила назавше там, де вода вікінгів-мандрівників просочилася в Київській грунт, та дала світові пагон нової держави - Русі. Єдиної, як й інші держави — Греція, Китай, США. Що межі їх ся не поширюють та не скорочують за наявнісью десь грецького салату, чайна-таунів або мережі макдональдсів.

На час припинення існування Русі в ії первісному, «варязько-транспортному» корпоративному форматі, місце Москви в структурі Руської держави визначалось чотирма буквами - «дупа». Таким воно й залишиться навіки, стосовно «руського питання», том шо тра було будувати свою державу, як би воня ся не нарекла, та плекати її, здобуваючи власну славу та історію. Подібно до Америки, шо не цупила ні пір“я в індіанців, ні червоні мундири в англійців. Але між собою мовили — не маємо ні давньої батьківщини, ні шляхетних предків, ні гучноії історії — то й не будемо вигадувати. Треба вбити перший костур «залізниці» в червону землю, та най з сього костура, та з сього дня почнется наймогутніша країна в світі з найдивовижнішою історїєю. І по слову їх сталося.

А не кишенькувати те, що погано лежить, та натягувати на свої кволі плечі завеликий прадавніій панцир могутніх русичів, які пішом ходили до Сігтуни, водою до Костянтинополю та видавали дочок за европейських крулів. Но то, не будемо дуже хизуватися — часом ладунок прадідів нам теж великий в раменах та не застібується на пузі, але треба розпрямляти плечі, напружувати м“язи та втягувати черево. Як по силам було їм, то й ми зможемо.

Але до чого тут Житель Москвы?

***
Цю корпоративно-державну спільноту дуже важко осягнути общинному москалю, в макітру котрого запхани засади територіальної держави, «вотчіни», з «батюжкай-царьом», «родной гавонью» и «бірьозкамі». Битому в хаті та ляканому в світі, вилазячого з свого мишачого кубла раз на рік до ярмарки з церквою в пов“яті, та раз на життя — аж до уєзду, сина віддавати в солдати. Чому так сталося?

Перше. Державне творення Залішанської Московії припало саме на час формування національних держав з прив“язкою до території, що годувалась з власної продукції та податків, а не з транзиту. Історія Москви ся закотила в часову шпарину між двома єпохами наддержавних корпорацій — середньовічної та постіндустріальної. Ніякого іншого державного ладу, окрім поневолення посполитсва шляхом закріплення його на грунті, та влади, переданої адміністративними редукторами від центральної до місцевої, вони не розуміють. Київ та Новгород — Русь, а проміж них — нема Русі? Як таке може бути? Ну, те шо можно жити в Лєнінградскай області, але в горадє Пітербургє — їм зрозуміло, бо в слова гратися вони вміють. Але суті існування наднаціональних корпоративних держав-мереж — нє.

Москалю важко зрозуміти, що держави можуть бути наче два банки, розташовані через стінку в одній будівлі. Наприклад «Приват», та кась «Сбіркасса» можуть не мати одне до одного ніякого відношення, та напроти, бути конкурентами. Проте «Приват» в Києві та «Приват» у Дніпрі пов“язані майже органічно через мережу, й вирішення питання займе мілісекунди, напроти, із «Сбіркассой» можна вошкатися не один тиждень, тягаючи папери через спільний двір. Але Житель Москвы може просто завалитися на чужий корпоратив із своєї «Сбіркассі» з питанням: «О, бухаєтє? А нам чиво нє наліваєтє? Мі же с вами адна кампанія, адін народ!»

Час-по-часу, за сторіччя, вони зрозуміли, що в бизнесові не так само, як в дярєвнє, але подовжити це розуміння на історичні процеси не спромоглися.

Друге. Історична наука Московщині (починаючи зі школи) орієнтована на дати, «вєхі», та ігнорує процеси що до тих віх ведуть. Саме тому вони знають за початок й кінець «Вєлікай Атечественнай» з точністю до години, але ніц не пам“ятають шо було у вересні 1939 року, або в серпні 1946-го. Тому москалям легше прив“язати кінець «Кієвскай Русі», як віслюка до дерева, до чогось певного, їм добре відомого - наприклад до татарської навали - ніж вдивлятися в процеси перетвореня «князівства на воді» до «князівства на камені» з принципово іншим устроєм. Тим більш, що ці процеси пройшли повз них, та пригадувати їм, власне, нічого.

Якщо Святослав є типовим представником «ярла на лодді», то вже його син Володимир починає освоювати грунт, а онук Ярослав сновигає між Києвом та Новгородом, шо човник, сполучуючи розрізнені станції в єдне, видає спільній закон не тіко як корпоративні правила для персоналу Компанії Русь, але й для населення — та навіть помирає, здається, в дорозі, біля Вишгороду.

Класичний взірець дострокової трансформації — це князь Ігор, якому стало замало формальної данини з древлян, та він ся повернув з малою дружиною до Іскоростеню, добрати ще. Але місцеві не зрозуміли, що Ігор випередив свій час, то як він розірвався в методах збагачення між забезпеченням транзіту та експлоатуванням теріторії, то й розірвали його деревами, відповідно його двійчастій натурі. Жорстко, але чесно, бо панкнязю тре було для себе визначитися: як хочеш панувати — то виганяй старого князя, став свій стіл княжий та дай нам захист й закон. Як хочеш крам нашою землею возити — то бери малу дань та присягу. А як хочешь грабувати — то ходи не з малою дружиною, а з великою.

Цей розвиток Русі добре відображено в працях скандинавських норманістів, що доводять відносну спільність культур Русі та Скандинавії близко до Володимира, далі кажуть про спадкоємність, а від Ярослава взагалі втрачають інтерес до Русі, як остаточно відлученної від норманської культури. На питання — чому? — вони відповідають: це вже інша наука, окрема від норманістики, то має бути розглянута відповідними фахівцями. Так, з «приземленням» Русі на історичні грунти, механізми митної транспортної держави-корпорації, зрозумілі норманістам, припиняють працювати, а на тому, що вийшло, най місцеві знавці ся спеціалізують.

Житель Москвы, як відомо, «спіцяліст» в усілякій справі, від чужих хрестин до чужих домовин, як борщ присолювати, та як гопак танцювати. Дарма шо сам господи не має, але всякому розраду дасить як газдувати. Пропустивши у власній історії час трансформації первісної Русі, та навіть не здогадуючи сь що така собі була, мокшанський піхвознавець вінаходить «Київську Русь», біля кої, як опеньки з колоди пруть сякі інші «русі». Щоб не поплутати, їх треба пойменувати, від «києвської» до брянской, рязанской та марсіянской, як Адам тварин в Едемі йменував, бо як сьо не зробиш — то як оленя від равлика відрізняти, оба-двоє рогаті? Хоча — яка різниця, що за мнясо в пусті шті московської історії додавати — все піде на смак, від скифів до панфілавцев.

Бо де-інде вже чули, шо Конан-варвар був Житель Москвы, бо кімерієць, а Кіммерія — то десь біля Криму, а «Кримнаш». Но то жарти, а таки нерозуміння москалями історії Русі є правдивим та системним. Й неможливо довести москалю, що справа не в тому, що «Як ми Анну віддавали, в Мокшві жаби крекотали» - а не існувало ще взагалі московського концепту, не настав ще його час.

***
Власне, на цьому ноукові пояснення скінчено, але Катедра має ще децу слів від душі.

Нащо вепсяка, що спізнився у свому неповторному бидло-стайлі на зустріч з президентом Франції, як до того з Папою Римським та Королевою Великої Британії, взагалі згадав Анну Ярославну (слава тобі Боже, що не «Анну Ярославовну» - ото була би обісцяка), та коїм місцем він до неї — то Історичному відділу Катедри невідомо. Тре питаті Зоопсихологічний та Психіатричний депатменти. Мо хтів собі «вчоності» додати, як Янукович з Анною Ахмєтовою та поетом Чеховим — бо до самої Франції приїхав, а не до кось Сєлігєру з піанєрами та комарами. А мо думав таким чином зафрендити Макрона: «Ми тут всє сваї пацани, адиннарод!»

- А пам“ятаете, як ми свою Ганку за вашого Пилипа віддали? Шо? Як то за Генріка? А Пилип хто? — ага, то синок ії був? (референту, вбік, тихо: «Сука, я тибя убью, сгнієш, скатіна, в Лабитнангє, бібліатекарем. Сука, єсли там нет бібіліатекі, я тібе ійо пастрою. Кто матіріали гатовіл? Какой іщо нахєр палковнік істаріческих войск Амбарцумян?») Пардон муа, пан Макрон. Шо-шо? Нє? Не наша була Ганка, а сусідська? Но то, тії сусіди нам як браття, то й Ганка, виходе, трохи наша…

Ми вважаемо, шо Макрон, попри його освіту, не такий знавець ранніх Валуа та Бурбонів, а тим менш Рюриковичів. Але, може потім поцікавився, та добре пореготав, гортаючи сторінки витягу з документів.

Но то, нам байдуже що думає кацап.

Реїна Анна Ярославна Валуа, у дівоцтві Рюрикович (га! майже Рабіновіч!) назавше увійшла до історії Франції як Київська, й на тому все. Бо сватали дівойку єпископи за свого круля не за те, що вона з Русі, бо сам чорт ногу зломить - хто там кому кум. Та не з Росії, що ще не було її. А з Київських Рюриковичів. З сильної та поважної фамілії, вірної до побратимів та родичів, лютої та нещадної до ворогів. Яка приде із силою, якщо покликати, та приме із шаною , як сам придеш. І стояли за Ганною постаті ії предків - страшні та величні, відомі всій Європі — Олег, Ігор, Святослав, Володимир, Ярослав. Й знала Європа, що де тіє люде скажуть — там і буде Русь, а най навіть на Місяці чи мокшанському болоті.

Власне, це й неможливо вкласти в кацапську голову, де держава від самодержця невід“ємна, що не оженилася тоді Франція на Русі, а родичалися Валуа з Рюриковичами. А що з того буде — ніхто тоді й не гадав. Може добре щось, а може й нє.

Та шось не пам“ятаємо, щоб ряба вепсятина хизувався в Англії московитством сестрички реїни Анни, жінки Харальда Хардрада, що до Англії нищити ту країну ходив. Бо знає, пес, коли родичати, а коли мовчати. Бач, таки не все, що літає та повзає, в пусті шті московитської історії лізе.

Не те соромно, що Москва кіко сторічч історії собі брехнею на папері не добере - бо є славетні держави, що молодші за Московію. Соромно споглядати на дитину, що клеїть собі сиву бороду, та кряхче як дід, аби років та поваги межи люде собі додати.


gorky-look


взагалі ситуація змальована досить точно.
правда "Реїна Анна Ярославна Валуа" то помилка, вірно Капет, бо Валуа то вже пізніше....

_________________
http://htoszvidkys-com.forumf.biz/f1-forum


Востаннє редагувалось qybipaf в 02/06/2017 10:33, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 539 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
Powered by phpBB® Forum Software © phpBB Group
Український переклад © 2005-2015 Українська підтримка phpBB