«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 18/10/2018 01:56

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 13 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 18/10/2017 14:04 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Доброго здоров’я, друзі! Ніч, к большому огорченію організаторів торжеств коло ВРУ, пройшла спокійно, їх ніхто не бив, но вони не отчаюються і надіються на лучшеє. Ну й пока вони з надією поглядають у бік Банкової, ожидаючи що хунта отямиться і вчудить нарешті якусь херню, ми маємо змогу окинути спокійним поглядом проісходяще та спробувати докопатися до справжньої природи цих собитій і зрозуміти куда крива вирулить. Заварюєм собі кохве або чай і вмощуємся зручненько.

Ранок подарував нам цілий ворох смачних версій, наіболєє популярною среді которих єстєственно... (барабанная дробь)... козні Кремля! Ну хто б сумнівався! По версії одних хунта давно й безнадьожно находиться в услуженії Хуйла, і всьо шо вона робить або не робить – дєлається по указанію з Москви. А значить усі борци проти хунти – іскренні патріоти без страха і упрьока, всі на вулицю свергать московського баригу і поддержувать істінно народних ізбранніков.

Защитники хунти, напротів, указують, шо ето учасники торжеств коло ВРУ всі як один агенти Кремля. Саакашвілі давно у ФСБ служить, а Парасюк хоть і недавно, но подає большіє надєжди. А вечорами, вони всі собираються на квартирі Лещенка, надівають косоворотки, откупорюють бутилку “Путінки” і вполголоса співають “Подмосковниє вечера”. Чому вполголоса? Щоб не заважать Пороху, которий в це врем’я разом з одітими в косоворотки Аваковим і Турчиновим ісполняє цю ж пісню.

Апологети обох версій являються наіболєє мощними генераторами взаімной ненависті і єслі би до них можна було під’єднати провода, то Южно-Українську АЕС ми могли би і повністю відключити. Електроенергії би вистачило навіть для експорту за кордон та освещенія якоїсь симпатичної арфиканської країни розмірів Ботсвани. Втім, публіка то псіхвана, лучше їх вообще не займать, хотя під’єднати їм до вух клєми було б непогано. Во всяком случаї прикольно.

Водночас активно просувається не менш цікава версія, шо все проісходяще проісходить понарошку. І відбувається все по указанію з Банкової та по предварітєльному зговору Пороха й організаторів торжеств. В пользу такої версії свідчить навіть дивний перелік вимог, які містять скасування депутатської недоторканості, но не містять чомусь вимоги прийнять закон про порядок імпічменту президента. Чого так? Патаму, шо на cамом ділі тайна суть проісходящого, як убіждають нас прихильники цієї гіпотези, полягає в усілєнії презідентськой власті і одночасно остаточного ослаблення парламентарів. Які в случаї потєрі неприкосновенності стають особливо беззащитні й покорні, презідєнт же нічого не тєряє, а лише получає дополнітєльні інструменти для впливу.

Найближчий час подарує нам ще чимало оригінальних версій, або модифікацій названих, проте в діда сильна підозра, що проісходяще має набагато буднічні причини. Які, виражаясь наукообразно, полягають у затюканому положенні парламенту і його прагненні відігравати в політиці хоть якусь существенну роль. Причини цієї затюканості не лише в брутальній по відношенню до ВРУ політиці президента, але й у відверто слабенькому депутатському составі. Який об’єктивно не в состоянії состязаться з президентом на політичному полі, він їх завжди обіграє, а вони навіть не поймуть де лажанулися. Порох же не отказує собі в удовольствії над ними ще й поіздіваться, морально добивая і порождая в них гостре бажання жестокого реваншу. Іграє тут существенну роль і атмосфера взаімной лічной ненависті, яка культивується обома сторонами, в поливанні друг друга лайном бере активну участь чимала частина небайдужих громадян, і кінця-краю тій ненависті, к сожалєнію, не видно.

В общем, наіболєє активна й безбашенна часть депутатського корпусу рішила дать Пороху бій і розуміючи, що в сесійному залі вони його не здолають, вдалася до єдино можливого для себе варіанту – устроїти торжества на вулиці. З целью розкочегарити ситуацію, підтягнути побільше народу, а там уже як карта ляже. Чому в якості требуваній висунуто лише ці три вимоги дід не знає, залізти в голову організаторів торжеств не можу, але так виглядає, що по їх мнєнію це іменно ті требуванія, які волнують всю Україну велику.

Лічно мені совершенно ясно, що виконать усі три вимоги опозиції для Порошенка– раз плюнуть. І внутрішньо він готовий їх виконати. Він, мабуть, неготовий лише подарувати перемогу верескливій діпутатській опозиції, котора на всіх углах говорить про нього обідно. Бо Петро Олексійович человек емоційний і обідчивий, про це добре ізвесно опозиції, яка всячеськи старається його спровоцірувать. А вуличні торжества, як свідчить історія, можуть получить размах лише в случаї емоційних ошибок власті.

Зараз уже цілком очевидно, що протести коло ВРУ масової підтримки громадян не получають. Головна причина, як дід собі думає – персонажі на сцені. От жеж убога публіка, асоціюватися з якою не хочеться жодній порядній людині. Не случайно навіть ті, хто вчора щиро вийшов до ВРУ всячеськи отмежовуються від організаторів, називаючи їх обідними словами. Багато що залежить від Києва, а Київ дивиться на проісходяще відверто сердитими очима. Тому є підстави прогнозувати, що якщо власть проявить видержку, торжества поступово здуються, діпутати заявлять, шо прийде ще їх час, обзовуть Порошенка на прощання разними обідними епітетами й повернуться до ВРУ придумувать нові козні. Порошенко ж тицьне їм у спину дулю, а може й покаже язика. Та піде празнувать очередну победу над смішними пацанчиками, которі вознамерилися стать проти нього в позу. І тут появляється дійсно реальна небезпека Майдану.

Лічно дід би не радив Пороху доводити справу до повної й ганебної поразки опозиції. Навіть такої смішної й недолугої. Навпаки – радуваться нада, що в тебе такі відверто слабкі противники. Представляєте, що було б єслі би парламентську опозицію зараз возглавляв політик калібру Маккейна? Або покійного Вячеслава Чорновола? Тому задача Пороха за всяку ціну дать опозиції сохраниться і можливо навіть подарувати їм якусь перемогу. Пороху варто на це піти навіть не через душевну широту чи повагу до принципів демократії. А із чуства самосохранєнія. Емоції Пороху зараз як ніколи варто обуздать і подивитися на ситуацію трезво й широко розплющеними очима.

Діло в тому, що Майдани в Україні ніколи не збираються на заклик політичних партій чи опозиційних депутатів. І загрози Майдану по великому рахунку зараз немає ніякої. Це Порошенко наверняка прекрасно знає і тому не особо париться. Він також чудово розуміє, що несамовиті полублатні вигуки шановного Міхеїла Ніколозовича масового відгуку в серцях українців не знаходять, а совсєм даже навпаки - стримують від участі в протесті чимало небайдужих громадян. Але таке розуміння може ввести шановного Петра Олексійовича в оману. Особливо якщо він іспитує соблазн не просто переіграти опозицію, але й виграти її у львівському сенсі цього слова.

Бо справжній Майдан в Україні виникає лише тоді, коли люди бачать, що опозиція окончатєльно, пардон, всралася. І на неї вже ніяких сподівань нема. В таких ситуаціях люди заводять двигуни своїх автомашин і до Києва починають стягуватися колони автотранспорту, у яких сидять сердиті громадяни і зловісно всміхаються. А Майдан, як нескладно здогадатися, трьома смішними вимогами не обмежиться. Ну і напевне, що на цей раз танцювати під сценою не стане.

Поки що опозиція, як ми бачимо бадьоро трепихається, люди спостерігають за подіями со смешанними чуствами, але масового бажання їхати в Київ та надавать усім звіздюлін поки що не іспитують. Таким чином дід би рекомендував хунті не іграться з вогнем, не доводити людей до гріха і знайти спосіб врегулювати ситуацію політичними методами. Навіть ціною радості лідерів торжеств на предмет, що вони дожали хунту. Переважна більшість тих простигосподи опозиційних політиків – ходячі полутрупи і їх уже ніщо не реанімує, навіть якщо прохідний бар’єр було б знижено до 1%.

Втім, сильна парламентська опозиція країні об’єктивно потрібна, в її існуванні об’єктивно зацікавлений в першу чергу сам президент. Тому дід дуже сподівається, що наступний склад ВРУ, обраний у 2019 році, буде вже професійніший і сильніший. Який не дасть себе затюкувать і отим депутатам не доведеться з вереском вискакувать з парламенту на вулицю, репетуючи “Памажітє люді добриє!”.


https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 7362143950

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Востаннє редагувалось Svetlana в 19/10/2017 01:30, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дидусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 18/10/2017 14:48 
Старейшина

З нами з: 12/11/2010 10:55
Повідомлень: 8847
Зображення

_________________
Мы сами дебилы, остальных сделаем дебилами - они будут гнаться за нами в своем дебилизме и никогда не догонят (С). :-D


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 23/11/2017 14:05 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Цитата:
Давним-давно, в далекій-далекій галактиці фар-фар евей, глава піратського клану Джабба Хатт Лугандон Плотніцький, войдя в конфлікт із капітаном королєвських гангстерів корнетом Корнетом, неосмотрітєльно повернувся до нього спиною. І оказався у весьма двусмислєнном положенії.

Піратський корнет Корнет, прикриваясь поддержкою Блєдного лорда вати, карліка Хуліпута, загнав джаббу Плотніцького за край всєлєнной, аж у Ростов. І вже став готовиться до самолічного самодержавного правління в Луганську, во главе собственного гангстерського клану. Но не тут–то було.

Блєдний карлік вдруг покраснів, бо вспомнив, шо підпис ізгнанного з Луганська Джабби Плотніцького находиться під древніми мінськими скрижалями. Денонсація яких буде ужасніша, ніж імітація їх дотримання. Бо тагда Галактичний Сенат подвергне ватну імперію уніженіям, завоєванію, колонізації й порабощенію. А самого карліка - надруганію і такому осквернєнію, на тлі якого теперішні галактичні секторальні санкції покажуться невинною щекоткою свіжоодружених молодят.

Встревоженний цими соображеніями лорд-карлік Хуліпут приказав срочно вернуть джаббу в Луганськ і зробить вид, шо нічого не случилося. Но м’ятєжному корнтету Корнету твердо наказали уніженного джаббу не обіжать. Дулі йому крутить можна, даже язика показувать, но бить по голові не розрішається - сердито передав корнету Хуліпут через свого комнатного мутанта Сурка.

Ахренєвший від калейдоскопічності собитій і насильно повернутий в Луганськ джабба Плотніцький оговтується від пережитого потрясєнія. І грозно вращая рептілоїдними глазами потирає пострадавший зад. Інтрига наростає, зрітєлі пригоршнями поглощають попкорн та думку гадають, шо буде в наступних серіях.

Між тим, злобна київська хунта, розсержена, шо її отвлєкли від увлєкатєльних внутрішніх разборок, відреагувала на попитку недопереворота в Луганську бистро і безжалосно. Розрепетувавшись на всю галактику. І акцентіруя увагу Галактичного сенату на броніруваних дронах, які карлік Хуліпут в очередний раз засилає в її временно окупірувані предєли. Западні планети глибоко стурбовані і відкупаються від хунти очередними караванами космічної допомоги. Лиш би не верещала. Хунта ж Луганськом довольна і з надією дивиться на Донецьк. Де корнетів тоже хватає.

Тєм временєм, несгибаємий старейшина джедаїв, мастєр йода Маккейн світлого джедая Курта Скай-Волкера до себе призвав, которого сподівання возложив на. І меч лазеровий йому сурків ворожих пораженія для вручив власноручно. Йода Маккейн атаки клонів ватному лорду Хуліпуту прощать не намерен, джедай Курт Скай-Волкер готовить удар галактичних миротворців по Лугандону лічно уполномочен. З миролюбивих об’ятій світлих джедаїв ще ніхто не спасався, піратів та гангстерів трудні часи ожидають.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 8813731138


:-D

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 08/12/2017 21:29 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Так, наприклад, цього тижня Україна із захватом спостерігала за отчаянними попитками уважаємого батоно Саакашвілі піднять рейтинги шановного Петра Олексійовича, хотя послєдній цьому неабияк сопротівлявся. Но пламенний Міхо проявив настойчивость і зараді генацвале Петра готов був даже сігануть з криші. Порох, однако, не зміг прийнять від Міхеїла Ніколозовича такої сакральної жертви, для чого на кришу було отправлено лучших санітарів із Альфи СБУ. Но Саакашвілі й після цього не вгамувався, продовжив несамовито облічать баригу-презідєнта і тепер можна сказать, шо другий термін Порошенка приобретає вполнє зримі очертанія.

Втім і Петро Олексійович не проявив себе неблагодарною скотиною, його подарки генацвале Міхо тоже були воістину царськими. Проізведєніє Саакашвілі в агенти Кремля було сильним ходом, в Україні сміялися даже хронічні іпохондрики. Тепер преодолєніє Рухом нових сил 3% бар’єру на виборах у ВРУ у Міхо по суті вже в кармані, хотя потайонні мрії колишнього грузинського президента наверняка гораздо амбіціознєє. Впрочем, до виборів ще є трохи часу, і Порох для покращення ожидаємих результатів РНС вполнє може проізвести Саакашвілі хоть в фельдмаршали ФСБ РФ – сміяться так сміяться. Ну й благодарний Міхо тоді в долгу не останеться. І в качестве алаверди, заявить, шо барига Порох за послідні солдатські сухарі скупив собі мажоритарний пакет акцій Московського кондитерського концерну “Бабаєвскій”. Ще й виношує коварні плани обмінять Пересопницьке євангеліє на конфетну фабрику “Комунарка”. І єслі поток облічітєльних заяв Саакашвілі не остановить, то Порох серйозно ризикує бути обраним уже в першому турі.

Трохи, щоправда, жалко стайку мелкокаліберних політиків, які не розібравшись в ситуації необачно встряли в разборки між двома закадичними друзями. І тепер отих політиків отправляють на закланіє поштучно й групами, безцеремонно топчась по їхніх мріях колись вирости в політиків респектабельних та серйозних. Хотя ні.... не жалко. Стати респектабельними й серйозними шансів у них все рівно не було по причині отсутсвія ума і фантазії. Бо політик має бути не лише галасливий, але й розумний і, желатєльно, хоч трохи далекоглядний.

Загострення внутріполітичної дружби в Україні завжди свідчить, шо діла в Хуйла ідуть із рук вон плохо, значить українським політикам можна розслабиться. Та спокійно зайняться більш важливими справами азартно вчепившись друг дружці в горло. І точно – як ми бачимо в РФ девіз раннього Хуйла про “мочить в сортирі” на цьому тижні заіграв свіжими барвами й неожиданними конотаціями. Девіз оцей взяла на вооруженіє мірова закуліса, яка рішуче і вправно мокнула туалєтного путьонка так, як ніколи преждє в історії мірового олімпійського двіженія.

Над темою отсранєнія обісцяної РФ від участі у зимовій олімпіаді в Пхьончхані не позубоскалив лише лінивий, дідусь хоч і з запізненням теж приєднає свій голос до потужного реготу мірової общественності. Але хотів би указать, шо мірова закуліса прийшла до такого рішення далеко не одразу. Були в неї колєбанія. І були сомнєнія чи не псіхане обіжене Хуйло та не злетить з катушок в случаї такого безпрецедентного попранія велікой Раіссі і лічно його, Хуйла, честі й достоінства.

Но хунта, яка Хуйла знає як облупленого, заспокоїла мірову закулісу: “Із Хуйлом нада пожостче. Тагда він стає плюшевий і ватний”. – “Ха! – недовірливо відповіла хунті мірова закуліса – А гдє гарантії? Вдруг містер Хуйло дійствітєльно решітєльний мужчина, а не мелкий дрищ, як ви утверждаєте? Докажітє!” – “Та льогко!” – хмикнула хунта і запретила РФ участвувать в Євробаченні. Мірова закуліса заінтриговано споживала поп-корн наблюдая, як Хуйло сначала пижився-пижився, але скоро тиць-пердиць і здувся, а Євробачення спокійно собі пройшло без РФ на високому організаційному та художньому рівні. “Ну шо ми вам казали?” – задоволено улибнулася хунта. “Дійствітєльно...” – задумчиво проізнєсла мірова закуліса і врешті-решт скомандувала “Ану, гукніть сюди отетіх... як їх... із МОКа..”.

Дальнєйшеє всім відомо, а саме рішення МОК в отношенії РФ інакше як глум назвати сложно. Дід, як гурман і естет, особенно зацінив вішенку на тортіке – указаніє Москві компенсірувать МОКу 15 млн баксів за труди. Не важко собі представити душевні страданія жадного Хуйла: “Ми їх прінялі как людєй, возілісь с німі, водкой поілі, ікрой кормілі, а оні... ех... Єщо і платі за ніх”.

Проте многі в РФ, та і в світі, ожидали, шо болєзнєнно самолюбиве Хуйло щас як отчебучить шонебудь в отместку безумне... Но Хуйло, як правильно, предсказала міровій закулісі хунта, оп’ять бистро здувся. І постарався зробить вид, шо ето все мелочі, на фонє болєє важних побед. Срочно понадобилися победи і захеканий Шойгу родив заяву про полную і сокрушітєльную победу России над ІГІЛом у Сірії. Яку, вірогідно, одержав якийсь лейтєнантік в комп’ютерній ігрушці, скріншоти з якої періодично публікуються на сайті міністєрсва нападєній РФ.

Однако победа над ІГІЛом була об’явлена офіціально, дим торжественних салютів понадобився шоб перебить неприятний запах від обмочившогося Хуйла. Салютували славній победі Росії і бойовики ІГІЛ, які нєсколько увльокшись завалили по запарці очередний російський самальот. Який безпорадно рухнув дето в районі міста Абу-Кемаль. “Ой” – сказали смущонні бойовики ІГІЛ, но Шойгу приклав палець до рота: “Ану, тіхо там! Відітє – наш презідєнт упісялся, нє мешайте нам победу празнувать!”. Бойовики ІГІЛ проявили делікатність і на ципочках удалилися на перегрупіровку. Бо скоро Хуйло, нє ровйон час, укакається, йому оп’ять понадобиться победа над ІГІЛом, нада буть в готовності.

Стихійних маніфестецій і празднічних шествій в РФ, однако, така грандіозна победа русского оружія не визвала, несознатєльна ватна біомаса продовжила плескати язиками нащот оскорблєнія, нанєсьонного велікай Рассіі і шо МОК нада наказать. Для переключенія їх вніманія на приятні теми, Хуйлу прийшлося даже виложить на стіл свій главний козир. Який він загадочно улибаясь держав у качестве сюрприза дорогим росіянам під час новогоднього обращенія - согласіє балотіруваться на должность презідєнта РФ.

Масових торжеств і народних гуляній по случаю такого долгожданного решенія в Росії почімуто тоже не наблюдалося, на російських форумах вперто продовжують сумно тягати в зубах обісцяні труси Хуйла. А наіболєє прозорліві з ватніків начали смутно догадуваться о значенії зловісного нерозкриття одного з олімпійських колєц на церемонії в Сочі, у далекому вже 2013 году. “ЦРУ уже тогда планировало унизить Россию” – горесно вздихають ватніки, получаючи десятки й сотні цинічних підтверджень цієї тези від товстих і наглих українських тролів. Яких, нада сказать, на російських форумах ох і розвелося...

Касатєльно провозглашонного Хуйлом рішення “балотіруваться” на “виборах” презідєнта РФ дід скаже лише одне – іначе й буть не могло, нікуди той гадьониш не дінеться. Бо іменно йому історією предначертано довести РФ до ручки і з цією історичною задачею туалєтний путьонок худо-бедно справляється. Хоть йому вже не дуже то й хочеться, якесь воно посліднє врем’я зачухане і грустне.

Вопіюща безпорадність царя-батюшки, неспособного рішить із міровою закулісою жодного питання, очевидна вже всім у РФ - від простолюдінов до бояр. Зусібіч чується глухоє роптаніє, кажуть шо вже ціла чверть ізбіратєлєй готова голосувать за кого угодно, лиш би не за Хуйла. На це дід строго на тих холопів прикрикне: “Шо за вольності?! Розпустилися, понімаєш. Ану, назад, у стойло! Хочу бачить мінімум 86% за Хуйла. Бо як за “кримнаш” скакать, так 86%, а як отвічать так один Хуйло?! Ответсвенность ваша, як показує передовий досвід МОК, буде колективна. І нікак іначе. Кругом, шагом марш”.

Але в целом Хуйло заметно здав, затіяний ним у 2014 році марафон з Україною та рештою світу йому вже явно не по силам. Бо не можна бігти длінні дистанції темпом стометровки, як самонадєянно думало Хуйло. Тому зараз у нього шажок шаркающий, одишка тяжола, ще й зашевелилися малодушні мислішки сойти з дистанції, передавши естафету... а передавать-то її й нікому. Ось де западня.

І помощі нізвідки Хуйлу нема, сплош вокруг самі злопихатєлі, які того і ждуть коли і де воно спіткнеться. Ще й американці не були б американцями, якби не превратили трудності Хуйла в доходний бізнес – ота ідея оголосити в лютому новий санкціонний список, у який включати і дітей російських олігархів, з усіх боків прекрасна. Дід дуже сподівається, шо після оприлюднення список отой виявиться коротесеньким. Бо в нього потраплять лише ті лузєри, які не зуміють зараз із американцями договориться і чим нада поділиться. Часу в них ще є трохи і можемо собі лише уявити, який ожівльонний зараз іде подковйорний торг, як оті друззя Хуйла продають свого благодєтєля оптом і в розніцу, оправдуючи свою неприглядну поведінку інтересами дітей. І їх, кстаті, можна пойнять.

В общим, доводиться Хуйлу бігти марафон саменькому, безсило глотая пиль та намагаючись не дивитися вперед. Де бодро сверкая п’ятками несеться вполнє собі рожевощока Україна, котору лучші тренери й атлети світу періодично підкріпляють енергетиками, мотивують похвалами, дають поради й не дають збиться на манівці.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 8682913151

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 15/12/2017 17:23 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Цитата:
Вчора на большіє екрани вийшла очередна серія дев'ятнадцятого сезону сіткому «Хуйло і його радосні холопи», постановка Піськова, прод'юсер Ернст, у главній ролі всьо то же Хуйло, в масових сценах – радосні холопи. Дивитися ету гадость може не всякий, но дід давно на нього підсів, подивився я й нову серію. Тим паче, шо на цей раз главний герой больше обичного шутіл, хохми хохміл і даже корчив із себе мартишку. Местами було смішно.

Ну а шо? Задорнов помер, Петросян на пенсії, Жванецький оказався жидобандерівцем, вакансія главного йумориста страни непросихающей вати свободна. І Хуйло разойшовся. То єсть расходілся.

Переказувать усі шутки йумора Хуйла немає жодного змісту, він їх повторює уже скоро двадцять год подряд, але ось коли мова зайшла про Україну дурашліва улибка медлєнно сповзла з ботоксних щік кремльовського балабола. Хуйло вдруг став очінь пічальний.

Іспортив йому настрій традиційний протагоніст останніх серій - наш Рома Цимбалюк. Которого Хуйло волнуясь вдруг назвав «колєгою». Дід аж розсердився – яка вопіюща самонадєянность! Назвати колегою серйозного українського чоловіка! Де Роман Володимирович Цимбалюк, а де якесь Хуйло!

Втім, багато хто з нас напевне хотів би буть учора на місці пана Романа. Та сидячи в зручному фотелі фантазуав «Ох, я би того Хуйла припечатав! Ох, би я тому засранцю, врізав!». Але я думаю то все зайве. По-перше, пан Роман і так харашо приложився. А по-друге, задавать серйозні питання блазню і чекати від того шута внятних відповідей не було ніякого сенсу. Там був цирк. Обичний московський балаган с шутами й скоморохами. Хуйла треба було троллити і по великому рахунку виступ пана Романа і був троллінгом. Правильним по суті й іздєватєльським по формі. А суть його зводилася до питання: «Сишишь ти, Хуйло. Ти граждан своїх із застєнков хунти освобождать собираєсся? Ілі тобі слабо?»

Непривичні до такого вольного обращенія з царем холопи здійняли шум, Хуйло смущонно зайорзав, а Піськов сразу же бросився спасать шефа, розчехлив якусь Лєну Глушакова із РІА Новості і викатив її з окопів на бойові позиції прикривать беспорядочно отступающого Хуйла. Ну і Хуйло поступово з'їхав на мінські договорьонності та на свою любиму тему, шо вот уважаємий Пйотр Алєксєєвич Порошенко человек, как говорітся, сволочной. А етот, як його, Саакашвілі вообще… невозможно дивитися. Діда такі ескапади тоже обурили, бо і Порох, і Міхо – ето наші посіпаки. І тільки ми маєм право над ними іздіваться. А вот Хуйло – обще достояніє прогресивного людства і ми будем його терзать, поки воно не окочуриться. Не случайно ж даже відомий своїми строгостями Цукерберг за слово «Хуйло» не банить. І я йому за це щиро вдячний, бо єслі би це огидне слово попало під запрет, то сільстка аналітіка іспитала би нєкоторі затруднєнія. Втім, ми би й тут викрутилися.

Но повертаємося до Хуйла. Которий, як побачив, шо мікрофон у Романа відібрали, то ваще осмелєл і поніс звичну околєсіцу про адіннарод, мишебратья, жалко Украину, сєрце кров'ю обліваєтся - з чого неупереджені аналітики зробили однозначний висновок: війну Хуйло прекращать не собирається, повертати полонених тоже. Значить кріпити обороноспособность України – справа честі і достоїнства всього міровго імперіалізму. Іменно так дєйствує Канада, котора на днях доповнила американську допомогу, підкинувши агресівній українській воєнщині трошки летального оружія на общу суму 65 млн.долл. Надо би почаще Хуйлу виступать з миролюбивими заявами, глядиш наша Армія як сир у маслі купатиметься.

Хуйло ж помимо України проявив добросєрдєчіє і до ЄС, обзиваючи їх собиратєльно «наші європейскіє друзья». А про фрау Меркель даже робив разні нескромні намйоки, хвастаясь, шо вони лічно знакомі, часто общаються і давно на «ти». Та слав їй із Москви трепетні воздушні поцелуї. Ответ від розчуленої Меркель прилетів незамедлітєльно й гупнув Хуйла по голові тяжолою кувалдою – саміт ЄС продовжив дію антиросійських санкцій.

Ктсаті, за це рішення бадьоро тягнули руки і всі «друзья» Хуйла від Ципраса й Нііністьо і аж до прем'єра Угорщини Віті Орбана. Вселяя в істєрзанную душу Хуйла тяжолу догадку, шо вокруг нього самі лишень зрадники, сволочі і мерзавці. Бо як послідні гроші з Москви видоювати, так улибаються, а як отрабатувать хабарі, так сразу «демократичні цінності». В общим, кругом предатєлі і негодяї.

Це дуже правильна догадка, бо предатєлі і негодяї плотно рояться даже в бліжайшем окруженії Хуйла. І всі вони зараз нервово прикидують як і коли лучше Хуйла продавать. При чому желатєльно це зробити на пікові риночної вартості Хуйла, шоб не продешевить. І шоб не попасти разом із своїми дітьми в американський санкційний список. Не случайно расчотливі американські комерсанти не публікують той список негайно, а дають клієнтам поразмислити до лютого. Про результати цього аморального прийому проклятих янкі ми дізнаємося вже з наступних серій, однак цим новини кінематографії не ісчерпуються.

В РФ накануні «виборів» популярністю пользується жанр «ретро» і в цьому зв'язку серед знавців совецького кіно поповзли слухи, шо в молодості Хуйло був актьором-каскадьором. І не просто, а в амплуа героїчеського воїна. Рейхстаг штурмом він, правда, не брав, до цього сценаристи ще не додумалися. Но вот в кіно у 70-тих годах снімався. При чому в фільмах про войну, про оборону Лєнінграда.

Почувши про це московські холопи наперегонки з пітерськими холуями бросилися в картотєку Лєнфільма шукать фотографії юного і мужественного Хуйла в пілотке со звйоздочкой, у ватніке і з ППШ наперевес. Отлічне було б фото для ізбіратєльних плакатів, якими скоро в РФ позавішують усі обісцяні ще подлим Обамою под'єзди – предвкушали холопи царські милості, єслі найдуть таке хароше фото, де Хуйло юн, красів і патріотічен.

Оказалося, однако, шо ніяких таких фотографій ніде не сохранилося. Обескуражені холопи в нєдоуменії уставилися на розгублених холуїв, ті чешуть вузькі зморщені лоби: «Как же так?». І дивляться на Хуйла вопросітєльно.

Хуйло в ответ лише смущонно зардєлся і вдав, шо ніколи ні якому кіно не знімався. Ще й заморгав поросячими ресніцами так убедітєльно, шо страшна догадка озарила сразу многих: «А царь-батюшко то наш в фільме не красноармейцем знімався. Він там був фашистом!». І возобновили пошуки фотографій з утроєнной силой.

Шукають, однако, зря. І не тому, шо Хуйло усі свої компроментірующі фотки давно спалив. А тому, що він у кіно ніколи не знімався. Він знімався у мультфільмах.

І щас Росія, тупо охренєвая від осознанія факту, яку кар'єру зробив молодий скромний актор, котрому старуха Шапокляк колись командувала «Ларіска! Ко мнє», готовиться знову послушно за нього голосувати. Так їм, дурачкам, і нада.


:-D :-D :-D

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 26/02/2018 23:02 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Цитата:
На традиційний обзор в дідуся часу зараз нема, але не обсмоктати одну новину не можу. Бо новость ота вкусна і, возможно, з далєкоідущими послєдствіями. Ітак.

Новина ця прийшла з далекої прекрасної Аргентини, де зараз розгорається первокласний скандал, який чудово ілюструє стєпень прогнилості Хуйлостана. Отже, на минулому тижні стало відомо, що в посольстві РФ у Буенос-Айресі обнаружені 12 чумайданів з майже чотирма центнерами кокаїну. Вірніше з мукою, бо кокаїну там уже нема. Отой кокаїн якоби лічно, ще у грудні 2016 року, обнаружив посол Коронеллі, сообщив куда слєдує, кокаїн поміняли на муку і тепер ведеться совмесне російсько-аргентінське слєдствіє. Бдітєльного посла Коронеллі представлять к правітєльственній награді, а винуватим оказався бувший завхоз, чи якийсь давно уволений сотруднік. Которий і перевозив наркотіки тоннами, нагло пользуясь діпломатічеськой неприкосновенностью.

Про це все зараз радісно лєпече Маша Захарова, хвалить вніматєльного посла і це усе казочки для малят ясельної групи.

Для малят старших груп та учнів початкових класів поширюють іншу байку. Яка дуже нравиться російським лібералам, а також деяким українським солідним ізданіям. Согласно з якою це все діла рук російських спецслужб, которі пользуясь всєдозволєнностью вершили в Аргентині свої тьомні дєлішки. Но на дєйствія спецслужб з осуждєнієм дивлися здорові сили государства россійского і той же посол Коронеллі храбро вступив з чекістами в єдіноборство. Коронеллі маладєц, ах какой он смелий.

Вірити в подібні казочки можуть лише дітки, які не знакомі з суворими буднями діпломатічеськой жизні. Но ми-то з вами люди взрослі, коєшо в житті повидали і нам нескладно реконструювати реальний хід подій.

Начнемо з того, що в посольствах за кордоном ніяких подібного масштабу оборудок без відома послів буть не може. Це абсолютно виключено. Особенно в посольствах РФ, де з 2014 року запроваджені драконовські порядки, все закрито-перекрито і любий виїзд чи заїзд проізводиться з дозволу глави дипмісії. Російський посол, особливо зараз, це цербер, який лічно контролює і ліміти на пальне, і комунальні видатки своїх сотрудніків. А також хто куди їздить, з ким і для чого. І стукачество в російських посольстах офіційно включене в перелік службових обов'язків усіх без виключення дипломатів та співробітників амбасади. За цим усім бдітєльно стежить офіцер безпеки – спеціально приставлений в посольство полковнік ФСБ, которий об'язан щодня докладувать послу про ситуацію в посольстві і вокруг нього, акцентуючи увагу амбасадора на подозрітєльних связях нєкоторих сотрідніків із місцевим населенням.

Потім, територія посольства цілодобово охороняється. Зовні – аргентинською поліцією, внутрі – російськими офіцерами чи прапорщиками. Ведеться постійне відеоспостереження. Усі заїзди-виїзди фіксуються в журналі, а охорона зобов'язана перевіряти не лише коробки, які ввозяться в посольство. Но даже конверти вскривати, чи нема там якогось порошку. Про що той офіцер чи прапор робить окрему приписку в журналі в чому й розписується.

Уявити собі, що при таком надзорі якийсь нещасний завхоз міг без відома начальства та на службовому автотранспорті вільно возити центнери і тонни коксу, згружати їх у спортзалі посольської школи (а на школу поширюється принцип екстериторіальності і це охраняєма територія РФ), неможливо. Не кажучи вже, що не міг рядовий співробітник посольства присвоїти грузу дипломатичний статус, бо це окрема сложна процедура. Та й печатка посольства храниться всігда в сейфі у посла. А той всігда спитає у завгоспа «Шо за груз?». А потом тихо полковніку ФСБ задачу поставить «Проверь».

Крім того існує смішний міф, згідно з яким дипломатичний вантаж в аеропорту місцеві спецслужби якоби не досматрюють. Досматрюють і дуже уважно. Вскривать коробки не вскривають, але через рамки пропускають. І собачкам нюхати дають. Тому провезти наркотики через аеропорт в чумайданах, навіть опломбованих великими двоглавими курицями, можна лише в случаї єслі і з митницею, і з прикордонниками всьо схвачено. Але така задача не по силам не лише завхозу посольства, но й самому послу разом із його полковніком ФСБ. Подібний рівень безпеки для чутливого вантажу можуть обеспечити лише домовленості на гораздо вищому рівні.

Таким образом, наліцо преступний сговор вищого руководства РФ з наркодєльцами в Латинській Америці, при котором російські посольства широко іспользуються в качестве технічних перевалочних пунктів. Високе начальство найвірогідніше ще в Москві інструктірує новоназначенного посла шо він має робити, а куди носа не пхати. А за сметлівость послу обіцяють отдєльне дєнєжне вспомоществованіє та почотну грамоту Лаврова.

Звичайно, що не особисто російський посол дає інструкції подчіньонним куди везти і де згружать товар, цим наверняка займається болєє мелкий функціонер. Посли вдають, шо вони не в курсі, і подчіньонні даже можуть у це щиро вірити. Но ми в це не повіримо.

Тому версію, шо храбрий посол Коронеллі, якоби случайно обнаруживши у посольській школі наркотики, сразу визвав аргентинську поліцію, ще й пустив її на територію РФ (!) знаючі люди зустрічають гучним реготом. Цього бути не могло від слова «ніколи».

Чому подібна новина прийшла саме з Аргентини? Не знаю. Але обізнані люди кажуть, що це чи не єдина латиноамериканська країна, яка два роки тому взялася всерйоз шерстити поліцію і боротися з корупцією, в першу чергу з наркокартелями. І коли в 2016 році аргентинські поліцейські обнаружили, що наркотрафік вперся у залізні ворота російської амбасади, то міністр внутрішніх справ на якомусь рауті підійшов на беззаботно п'ющого текілу російського посла Вітьки Коронеллі й акуратно взяв його за лацкан. Та сообщив послу, шо периметр посольства под наблюдєнієм і нічого вивезти звідти непомітно не удасться. А йому, міністру, точно ізвесно, шо в посольську школу завезли 400 кг кокаїна. Как быть?

Посол Коронеллі тут же пустив у штани потужний струмінь жовтого окропу і з перекошеним от іспуга ліцом побіг в посольство звонити у Москву вопя у трубку “Всьо пропало!”. Но московське начальство приказало послу прекратить істерику, бо всьо схвачено. І в Буенос Айрес вилетів лічно Патрушев. Которий сам зустрівся із тим міністром, поблагодарив за бдітєльность і предложив в дусі аргентінсько-россійського сотруднічества станцювать примирітєльне танго. А неприятний інцидєнт якось зам’ять. Но мінстр проявив упрямство і предложив Патрушеву самому танцювать свою дурну калінку-малінку, він мараться не желає. Патрушев поняв, шо діла не буде, хмикнув і запевнив, що мери будуть прийняті, правоохранітєльні органи та спецслужби РФ обізатєльно допоможуть аргентінським коллегам найти тих нігадяїв, які торгують наркотіками. І полетів додому. Шлі годи…

Вірніше, пішов другий рік, як Москва ні гу-гу, а аргентинці все ждали-ждали-ждали… На минулому ж тижні терпець у них, видно, урвався і вони, аби підштовхнути РФ до подальшої розкрутки цього діла, дали утєчку в прессу. Але осторожну, щоб не приведи боже не кинуть тінь на государство россійскоє, на патрушева, і на посла Коронеллі. Хай уже буде винуватий завхоз, але хоч щоб слідство велося. Посол Коронеллі, почитавши утренню «Ла Насьон» тут же наложив внушітєльну кладку кірпічів та бросився трезвонити у Москву з привичними «Шеф, что дєлать?!!!». Після чого й почалося те, що проісходить на наших з вами очах – в пресу вкидуються взаімоісключающі наївні пояснення, задача яких отмазать государство россійскоє і перевести стрелки на на мелких сошок. У шо ніхто з серйозних людей не вірить. Бо всі все чудово розуміють.

Для Кремля ж це, з їхньої точки зору, пока лише невеличка, хоч і крайнє досадна случайность. Да, аргентинський коридор оказався временно перекритим. Але ж є залізні ворота посольств Росії в Каракасі та деяких інших столицях латиноамериканських государств. І вони гостинно розчинені, наркотіки туди возяться грузовиками, водітєлям яких тамтешні поліцейські честь отдають. Бо там якраз всьо схвачено. Хуйло й Мадуро давно уже всьо між собою перетерли, неприятних інцидентів вознікнуть не должно, посол Вова Заємський може спокойно курить сигари і слать дурачку Віті Коронеллі іздєватєльські СМСки..

Однак для нормальних країн світу це случай вопіющий. Російська дипломатія, яка ніколи особим умом і моральністю не блістала та великою повагою серед іноземних колег не користувалася, зараз стала сообществом злочинців-наркоторговців. Й діло даже не в тому, що російських дипломатів відтепер почнуть страшно жучити на таможнях, перевіряти їхні чумайдани і багажники машин. Вся оця історія окошиться на всій Росії і, будемо сподіватися, лічно на Хуйлові. Бо радив же колись дон Корлеоне подальше триматися від наркотиків. Жадне Х@ло до цієї розумної поради не прислушалося. Так йому і нада.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 1988483820

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 05/05/2018 13:23 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Та заваривши смачної кави окинути осмисленим поглядом актуальну ситуацію на світовій арені, де зараз образувалася оперативна пауза: Трамп увілюючи від імпічменту заігрує з Кім Чен Ином, Меркель трудиться на благо європейського континенту і кує економічну могутність ЄС, а Х@ло, готуючись до коронації, вертиться перед дзеркалом.

Етот вертлявий господінчік в ці хвилини знову приміряє корону Россійской імперії, поминутно удівляясь, чого вона йому то на носа з’їде, то на вухах повисне... Бо нє по Сєньке шапка, корона на цей раз якато великувата. Провідні політичні експерти поглядаючи на Х@ла посміюються в кулаки та відзначають, шо к дев’ятнадцятому року царювання голівонька в Х@ла явно всохла і скукожилась в размерах. Та і взагалі у клишоногій фігурі многолєтнього обладатєля Росії от прежнєй придурковатой молодцеватості осталася лише придурковатость.

Судітє самі – вже більше року пройшло після решітєльной победи РФ у Сирії, Х@ло об’являв про окончатєльний розгром врагов цілих три раза, а войска із Сирії виводив двічі. Но російські самальоти там як збивали, так і збивають. І Х@ло на це ніяк не реагує. Чому?

Чому на усі злобні провокації Запада, на всі санкції й унізітєльні демарші, Х@ло досі не розмазав усіх врагов Росії по стєнке? Це вопрос не празний – це питання задається цими майськими днями в Росії на кожній п’янці, де ватніки бухають і горюють о судьбах їхньої горемчиної і всім світом обпльованої родіни. І питання це щоразу повисає в повітрі. Відповіді нема. Породжуючи в іспуганих ватніків єретичні подозренія, а шо єслі Х@ла на самом ділі слабак?

Чотири роки тому Х@ло провозгласив хрестовий поход проти разних цветних революцій, а самого себе - лідером всємірного антимайданного інтернаціоналу, до якого помимо Росії увійшли... ніхто не увійшов. Той інтернаціонал, благодаря торжеству дипломатичного генія Х@ла, состоїть із одної лише Росії. А тут собитія в Єревані. Які Х@ла явно застали врасплох. Вірменія вийшла на вулиці і раньше таке бодре Х@ло раптом здулося. Скільки би зараз не патякали, шо у Вірменії не кольорова революція, шо майдан там не настоящий, що Вірменія нікуди з-під російського впливу не дінеться – то все балачки. А факт залишається фактом – Ніколо Пашиняна на посаду лідера країни ставить вірменський Майдан. Тобто протестна вулиця, так глубоко Х@лу противна і ненависна.

Та даже закрить непослушний “Тєлєграм” Павла Дурова в Хуйла якто не получилося, вийшов сплошний смішний конфуз. Особенно для Х@ла унізітєльний на тлі ефективних та ефектних дій проклятої київської хунти. Бо хунта як сказала, шо закриє усякі там яндекси, вконтактіки та одноглазніки, то взяла і закрила. А в Хуйла таке прокрутить не получилося. Чому? Бо воно уже старе й дурне. І начинає віддавати прикази, які підлеглі при всьом желанії виконати не можуть. А усім, хто хоч колись був якимось начальником добре відомо, що ніщо так не роняє авторитет керівника, як віддача наказу, котрий не буде виконано. Но Х@ло віддає такі накази, з чого видно, що ситуацію він уже не контролює.

Ще й узяв і здуру виростив собі гімнаста Тібула в ліце Навального, який на тлі вірменьских подій знахабнів до того, що взявся сьогодні провести в Москві та десятках городов РФ несанкціоновані мітінги під гаслами “Он вам не царь”, “Путин - вор” і “Долой царя”. Можна канєшно над цими провінційними потугами посміятися, бо шо такоє якісь там смішні й малолюдні демонстрації молодьожі і прищавих студєнтов зі смартфонами? Та такі демонстрації у Вашингтоні, Парижі, Берліні, Києві по десять на дню проходять і на політичну стабільність не вліяють. Но Росія – то не Америка, не Франція і тим паче не Україна. Це скоріше гітлерівська Германія часів занепаду нацистького режиму, так якби Гітлер після Судетів получив по рукам, не починав світової війни і на сьомому десятку літ дожив, як Х@ло, до старчеського маразму. І десь у 1955 році замість привичного “Хайль Гітлєр” почув з вулиці лозунги “Ти нам не кайзер”, “Фюрер - вор” і “Гітлєр капут”. Модель государственності у нацистів і в рашистів цілком тотожна, все замикається на фюрері, якому ні в коєм случаї нільзя буть старим, немічним, смішним і жалким. А іменно в таке одоробло невмолимо превращається Х@ло і саме з таким Х@лом доведеться мати діло в найближчі роки. Це не значить, шо Хуйло втихомириться - старпери бувають вздорні і скандальні. Але справжньої сили в добряче побитого й уніженного світом Х@ла уже нема.

Коли пару тижнів тому дідові в мессенджері прийшло повідомлення про оприлюднений анонс створення Помісної церкви (а я їхав за кермом, спасибі, Артеме, за звістку), моє перше запитання було – “Реакція Москви?”. Бо ще чотири роки тому така зухвалість хунти по відриву Українського православ’я від РПЦ МП неодмінно викликала б у Х@ла чрезвичайно бурхливу реакцію з цілком вірогідним загостренням бойових дій на фронті. Дідусь досі дуже уважно стежить за повідомленнями у ЗМІ щодо реакції Кремля на подію, яка очікується в липні цього року – на подію реально грандіозного історичного значення – а осмисленої реакції із Залісся досі нема. І не виключено, що організованої та різкої реакції й не буде – Х@ло перед непреодолімими преп’ятствіями завжди пасує та вдає, шо він вообще не при ділах. Тож московським попам остається лише тупо кліпати глазами та уповать, що українці самі собі все діло іспортять. Втім, це тема велика і широка, нас цікавить інше – яким посохом битиме Борис Годунов Х@ла по його макітрі за такий непоправимий урон московській патріархії? А те, шо Х@ла за просране велічіє Росії на тому світі битимуть усі царі й генсєки, можемо не сумніватися. Наверняка двине його скіпетром в пах даже царь Алєксєй Міхайлович Тішайший. Ібо нєхер.

В ці дні, коли РФ традиційно облачилася в колорадські барви та готується добряче нализатися по случаю очередної годовщини победи, все очевиднішою стає цікава історична метаморфоза. Яка полягає в тому, що з усіх країн колишнього СРСР справжньою спадкоємницею моральних прав держави-переможниці в другій світовій війні стає... Україна. Хоча б тому, що саме Україна була і залишається надійним союзником інших держав-переможниць, США та Великої Британії. А ті в свою чергу бачать в Україні надійного і дедалі сильнішого союзника, якому не лише потрібно, але й можна допомагати. Ситуація досить схожа з тією, що була під час попередньої світової війни, з тією лише різницею, що коаліція союзників на цей раз набагато ширша. Ну й тепер місце спільного для всіх ворога в ліце нацистського рейху здуру зайняв рашитський рейх, із біснуватим, але зараз уже порядком задроченим Х@лом во главе. На коронацію якого порядним главам государств і правітєльств зараз уже даже їхати западло.

Чим це все закінчиться? А закінчиться все Ялтою. Куди глави порядних держав і правітєльств в належний час з’їдуться на мирну конференцію, а порядок їхньої розсадки за круглим столом визначатиме протокольна служба країни-господаря – України. І до того все йде.


https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 0134447005


:-D

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 23/05/2018 12:25 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Таким образом, страсті, які мають привести Х@ла до мислі міняти полонених, поступово нагнітаються і про це вже йому наверняка прозрачно намекають і світові лідери. Зокрема бундесфрау Меркель, котора днями відвідала больного в його палаті у Сочі.

Приїхала Меркель до Х@ла не просто так, а за спільним рішенням Нормандського консиліуму, який відбувся в Ахені, участь у якому пацієнт не брав. Дохтори проглянувши історію болєзні та останні аналізи прийшли к заключенію, що Х@ло находиться в стабільно тяжолом положенії, признаків виздоровлєнія не наблюдається. Проте і приступів буйних помешатєльств останнім часом собі не позволяє, отже курс успокоїтєльних уколів робить своє діло. Їх варто продовжити, паралельно готуючи анестезію та хірургічні інструменти для планової операції.

В ході осмотра больного Меркель зробила йому успокоїтєльний укол із ампули “Норд Стрім-2”, Хуйло прийшов в состояніє ейфорії, ідіотськи улибався і пускав слюні. Воспользувавшись благодушним состоянієм пацієнта, бундесфрау попросила його офіційно, під телекамери, підтвердити, що в случаї запуску в експлуатацію того газогону транзит через Україну не зміниться. “Ти ж нє подведі, Вова” – сказала Меркель, протираючи місце уколу проспиртованою ватою. І Вова не підвів.

На прес-конференції він спочатку послушно повторив, шо йому наказувала Меркель але не здержався й брякнув отсєбятіну, шо транзит через Україну не зміниться “в случає економічеськой целесообразності”. Шо всі й одразу зрозуміли правильно: “Сантіметра кубічеського газу в українську магістральну трубу не запущу, єслі тільки мені удасться афера з Норд-Стрімом-2.” Меркель при цих словах незворушно посміхалася – саме це вона й хотіла почуть. Тепер переконувати когось, що для Х@ла це проект не економічний, а чисто воєнно-політичний, нікого особливо не потрібно. Значить аргументів проти прибічників “Норд Стріму-2” в неї додалося, бо підозрювати, що сама Меркель є прибічницею того газогону, значить дуже погано розуміти і її саму і ту ситуацію, в якій вона знаходиться.

Ангела Хорстовна Меркель веде сложнєйшу політичну гру, перед нею на шахівниці не лише Х@ло, газогони та сіюмінутні інтереси німецького бізнесу. І не лише українські інтереси вона враховує. Є ще й США з імпульсивним Трампом в кріслі президента, і є доля усього європейського континенту, відповідальність за який Меркель безперечно відчуває. Вона не наївна дєвочка, не жадна до грошей подорва, а сильний і уважающий себе далекоглядний політик. Хуйла ж вона знає, як облупленого, симпатій до нього не іспитує і общається з ним виключно в силу службових обов’язків. До того ж не позбавлена на відміну від Х@ла стратегічного мислення, Меркель чудово розуміє у що може обернутися запуск Сєверного Потока-2. Після чого стримувати Х@ла від агресії проти України їй би стало набагато важче. Якщо взагалі можливо. Тому її успокоїтєльні уколи Х@лу в якості остаточно прийнятого рішення сприймати не слід. Мало лі шо ми бува кажемо безнадьожно п’яним буйнопомешаним, щоб їх угамувати.

Є ще один, досить суб’єктивний чинник, який у случаї Меркель також не варто недооцінювати. Це фігура стареющого мачо Герхарда Шрьодера, которий продався Хуйлу за мзду малую і добросовісно отрабатує цю мзду лобіюючи Сєверний поток-2.
Діло в тому, шо Меркель іздавна іспитує до Шрьодера большую лічную неприязнь. Бо колись давно Шрьодер, ще будучи главою уряду в землі Нижня Саксонія, нагло понасміхався над молодою тоді Ангелою, яка у ті роки трудилася в уряді Гельмута Коля міністром з питань довкілля. Кажуть, шо Шрьодер публічно принизив замухришку Меркель, вона тоді сильно розстроїлася, навіть плакала. Але зрештою взяла себе в руки і тихо сказала: “Прийде час і Шрьодер про це сильно пошкодує. А чекати я умію”. І як показали наступні двадцять років, таки дійсно уміє, проте ніколи не сидить сиднем згорнувши руки. Так шо Х@ло вискакував їй назустріч із дурацьким букетом совершенно напрасно.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 4576785894

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 11/06/2018 17:03 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Втім, українська сільська аналітика, шануючи мнєніє британських учених, дотримується точки зору, що маріхуана тут ні до чого – у шановного містера Трампа і власної дурі хватає. А її запаси в нього такі, що політичний істеблішмент США навіть поставив імпульсивну взбалмошність власного президента на службу державі і майстерно нею користується, чинячи тиск на ворогів та союзників.

Тому, коли містер Трамп ляпає якусь очередну умопомрачітєльну херню, після якої привселюдно сідає в лужу, Білий дім від оконфузившогося президента акуратно дистанціюється. І заговорщицьки підморгує своїм закордонним партнерам “Ну це ж Трамп... самі понімаєте...”. А от коли молодцевата безбашенність Трампа дає бажані результати, тоді уся республіканська гвардія не зморгнувши оком говорить про успіх зовнішньої політики США, не акцентуючи при цьому увагу на персоні президента. Трампу ж залишається лише писати у твіттері обіжені риторичні вопроси типу: “А чого спасіба не кажете? Гади…”.

Загалом, уловить ту грань, де безбашенність Трампа єстєственна, а де вона нарочіта непросто. Бо зрозуміти де Дональд Фредович шото замислив і коварно притворяється, а де просто дуркує - не в состоянії навіть шановна пані Меланія Трамп. Якій мабуть постійно звонять і Пенс, і Помпео намагаючись вивідати з якої ноги Дональд встав сьогодні утром і чи не кусала його, бува, за сніданком якась муха.

Які мухи покусали Трампа перед самітом в Канаді – це питання, яке зараз жваво обговорюють політичні ентомологи по всьому світу і частина з них радісно потирає руки, запевняючи нас, що Трампа зусібіч обліпив російський гнус, ми давно про це казали, а значить у Канаді Трамп зробив новий рішучий крок в напрямку власного імпічменту. Інші недовірливо крутять носами і висловлюють думку, що насправді містер Трамп став жертвою своїх лічних, дбайливо виплеканих ще в молодості тараканів, які затишно почуваються під його шикарною шевелюрою. Треті ж натякають, що таргани тут ні до чого – містер Трамп ісключітєльно хитра бестія і дурачком лише прикидується. Бо ви лише подивіться, що він із Кімом витворяє!

Про ситуацію з Кімом дід розкаже трохи нижче, бо ідя от малого к большому спочатку треба Х@ла у G7. Заява ця пролунала несподівано, тому гучно і викликала в решти колег по Великій Сімці обурені запитання “Шо воно курить?!”. Лише неопитний поки що італійський прем’єр не розібравшись спочатку шепнув Трампу “Дай курнуть”. Но тут же получив удар по печені маленьким гострим женським кулачком, після чого слухняно повернувся в табір некурящих.

Призив Трампа вернуть Росію в G7 був і для Х@ла полнєйшей неожиданностью, про що свідчить ряд його взаімоісключающих заяв, у яких переплелися радість і страх. Сначала Х@ло вроді обрадувався словам Трампа, но потом учуяв у них скриту угрозу. Бо в інтерпретації шизанутого чекіста слова Трампа пролунали приблизно так: “А давайте позовем містера Х@ла на саміт G7 і я його так стукну, що він стане фіолєтовий в крапельку!”.

“Хрен його знає того Трампа, вдруг він і справді чіканутий і почне мене привселюдно за носа смикать” – пойожився Х@ло і воспользувавшись устами Лаврова проявив осторожность: “Ну вас к лихій годині з вашим G7, краще ми в сторонці постоїмо, нам і в G20 харашо”.

Тєм временєм, гораздо більш консервативно налаштовані члени G7 екстравагантної підступності Трампа не оцінили та к удовольствію прогресивної світової громадськості зробили синхронні заяви в дусі: “Україна – Європа, Крим – Україна, а Путін – х@ло”. У відповідь на це Лавров разомкнув свої срамні уста: “Какіє же ви, гаспада, злиє...”. І почав сумно бекати про протіворечія та лінії розколу в рядах Большой сємйорки, которая вот-вот развалится і уже разваливаєтся под бременєм нєразрешімих протіворечій между США и ЄС, внутрі самого ЄС і так далєє бла-бла-бла.

Велика Cімка, однак, не прислухалася до патяканій Лаврова і розколюватися не схотіла. Більше того, чудачества Трампа сприяли ще більшій згуртованості решти мірових лідерів, що виразилося і в одностайному схваленні підсумкового комюніке. Іменно так - одностайному схваленні. Бо відмовившись “підписувати” комюніке (яке взагалі-то не підписується, а просто схвалюється) Трамп лише некомпетентно вибрикнув проти власного Держдепу США. Високопоставлені співробітники якого там же в Ла Мальбе заспокійливо підморгнули іноземним колегам: “Все нормально, всі договорьонності чинні, але ж це Трамп... самі понімаєте”.

До речі, даже Х@ло почав поступово здогадуватися що балаканина Трампа здебільшого не свідчить ні про що. А наполегливі спроби зрозуміти його польот мислі можуть викликати разве шо важкі умственні расстройства - в мистецтві забить співрозмовнику памороки і сам заплутатися у сказаному Дональд Фредович демонструє екстра-клас світового рівня і в цій дисципліні не сильно уступає навіть самому Віктору Андрійовичу. Тому вчора, у відповідь на запитання про перспективи лічної зустрічі з Трампом, Х@ло покрившись іспариною ответствував “Містер Трамп багато разів приглашав і я ваще-то всігда готов, но така встреча завісіт від позиції дипломатів і від мого рабочего графіка”. В перекладі з хуйлостанського: “Я – Х@ло і чо хачу, то варачу, а ось Трамп людина непевна. І він має спочатку отримати дозвіл своїх чиновників”.

Таким образом можемо спокійно вважати, що текст підсумкового комюніке, особливо в головній своїй частині, схвалено у Канаді одностайно і всією Великою Сімкою. А найбільш важлива її частина – що присвячена злобним нападкам на Росію, писалася мабуть десь в таємному підземному бункері, там де гори й полонини, де стрункі потоки й ріки, де смерічок, ген, розмай. Бо те, що вуха київської хунти стирчать із багатьох абзаців комюніке очевидно всім, хто пам’ятає траєкторію останніх візитів високопоставлених обітатєлєй печерських пагорбів. І їхню якоби случайну участь практично у всіх форматах, які готували цьогорічний саміт G7.

Впрочем, приписувати авторство антиросійських пассажів у підсумковому комюніке саміту Великої Сімки ісключітєльно Києву дід би не став, бо в розробку тексту на якомусь етапі рішуче втрутилися сердиті британці. Які сочли позицію київської хунти ізлішнє м’якою та скориставшись своїм правом вносити правки так його поправили, що їхні українські співавтори почервоніли “Тю, а ми не знали, що й так можна”.

Тепер же, після вибриків Трампа аналітики жонглюють різними формулами, щеголяя різними остроумними маркіровками цьогорічному саміту в Канаді: “ G6”, “G7-1”, “G7+1” тощо. Дідусь у свою чергу повторить, що розколу ніякого не було, Сімка держав як і раніше згуртована, а особе мнєніє Трампа – то його лічне горе. Тому якщо вже щеголять остроумієм, то саміт можна обозначить формулою “G7 (+/- Трамп)”. Слід окремо зауважити, що у преддверії виборів до Конгресу подібні ескапади Дональда доволі ризиковані, бо й республіканська партія далеко не в захваті від постійних скандалів, які супроводжують президентство цього містера. На підтримку його імпічменту республіканці тепер навряд чи наважаться, такого подарунку вони демократам не зроблять, тому тягтимуть того Трампа, як чемодан без ручки й далі, принаймні до виборів у Конгрес. І намагатимуться поіметь з його безбашенності хоть якусь пользу. Такою пользою може стати оголошення про денуклеріалізацію Північної Кореї, що дозволило б республіканцям підійти до виборів у бадьорому настрої, поглядаючи на демократів іронічно.

Сам Трамп тим часом, не дождавшись завершення саміту грюкнув дверима, показав Трюдо язика та полетів у Сингапур, де чиновники Держдепу США вже приготували йому мальчіка для ізбієній - Кім Чен Ина. Та дозволили Дональду Фредовичу робити з ним усе, що йому лише заманеться. І в цьому случаї вздорний нрав Трампа підходить для розмови з північнокорейським тєлєпузіком якнайкраще.

У процесі підготовки цієї зустрічі Трамп проявив усі свої найзловісніші риси майстерного переговорника - рішуче кидав Кіма з вогня у полум’я, потім обливав крижаною водою, бив кувалдою по голові, мило йому улибався, ніжно почісував за вушком і тут же обкладав грязними матюками вводячи політичних аналітиків у ступор – ніхто не розумів чи Трамп серйозєн, чи прикалується. Не розумів цього й Кім, який ізрядно перенєрвнічав тому на цей момент до продуктивної розмови має буть готов якнайкраще. Принаймні знищення єдиного ядерного полігону і зміщення деяких старих генералів у своєму оточенні свідчать, шо Кім морально вже готовий ідеї чучхе продать. І що питання лише в ціні.

Трамп, для якого процес торгу цікавий не менше, ніж його результати напевне і завтра куражитиметься по повній: програмою передбачено зустріч віч-на-віч, без перекладачів – випускник елітної школи в Швейцарії Кім Чен Ин говорить англійською не гірше за самого Трампа. І йому предстоять тяжолі іспитанія: Трамп однією рукою гладитиме Кіма по загривку, а іншою час від часу несподівано битиме в сонячне сплетіння, ласкаво при тому всміхаючись: “Ти будеш хорошим хлопчиком, чи ні? Отвічай, засранець! Нн-на, падла”. Після чого й зробить отетерілому й іспуганному Кіму соблазнітєльне ділове предложеніє. А потом обоє вийдуть до преси та заявлять про значний прогрес у переговорах і про прийняте рішення обмінятися посольствами. А це означатиме, що Кім підняв лапки кверху і в обмін на власну безпеку согласився пустити в КНДР американських фахівців з питань ядерної кастрації. Республіканці негайно оголосять про перемогу США, а демократи тут же заявлять, що Кім підступно облапошив недалекого Трампа, політологи зійдуться в несамовитих дебатах і лише в Північній Кореї по телевізору розкажуть, що США позорно признали перемогу Блістатєльного Товаріща Кім Чен Ина, перед яким Трамп плазував і просив пробачення.

Втім, навіть не залежно від переговорної майстерності Трампа шанс на денуклеріалізацію Північної Кореї зараз доволі високий і пов’язаний з явним бажанням самого Кіма жити довго, щасливо та кучеряво. Гарантій від зовнішньої агресії США йому мало – він хоче бути певен, що кляті американці не влаштують йому якийсь Майдан. А от цього США йому гарантувати не можуть. Проте язик у Трампа без кісток і він вполнє може пообіцяти та навести приклад Фіделя Кастро. Який помер власною смертю в преклонном возрастє і це – хитро примружившись натякне Трамп - стало результатом тайних договорьонностєй із США. Які для виду здійснювали навіть замахи на Фіделя (щоразу чомусь невдалі), а Фідель кляв Америку на чому світ стоїть, однак після 1962 року ніколи й ніяких серйозних кроків проти США не предпрінімав. Як і США нічого поганого Кубі на практиці ніколи не робили – усі були довольні. Правда це чи ні – не дуже й важливо, але для Кіма пример Фіделя може бути цілком переконливим та привабливим.

Цікаво, що Китай, під боком якого американці влізли в Північну Корею, зберігає філософський спокій. І це може бути пояснено тою обставиною, що неконтрольований ядерний хуліган і самому Китаю давно обрид, у Пекіні раді, що вирішувати ту проблему взялися американці. І якщо місія Трампа провалиться – китайці загадочно всміхнуться. Якщо ж увінчається успіхом – також загадочно всміхнуться, бо нікуди ота Корея від них не дінеться, а попереду в Китаю – вечность.

Псіхує в цій ситуації лише один Х@ло, дні якого сочтєни і сподіваємося їх залишилося ще менше, ніж він собі думає. Найбільше Х@ла бісить, що з ним ніхто не радиться і на переговори не зове. Товаріщ Сталін создав Північну Корею, а товаріщ Хуйло її бездарно профукав і якщо американці заберуть у Кіма ядерну зброю, то создадуть таким образом прецедент і рано чи пізно прийде черга і до ядєрного щита Росії – ось такі мислі округливши глаза постійно нашіптує Х@лу на ушко кавалер ордену Богдана Хмельницького Ніколай Патрушев (чого хунта досі не відібрала в Патрушева отой вручений ще Кучмою орден дід не знає). Ну й не дивно, що Хуйло із-за Північної Кореї нєрвнічає і навіть посилав у Пхеньян Лаврова з целью разузнать у Кіма про подробності готовлящоїся процедури його кастрації. Кім зустрівся з Лавровим, хоть і без всякого удовольствія, але є Його Велічество Фотошоп. Кіму улибку домалювали, що переконливо засвідчило– Росії усюди в світі дуже раді.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 8899044795

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 12/07/2018 01:44 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Доброго здоров’я, друзі! Поки українці масово окупували усі сторінки ФІФА і, як положено хазяйновитим людям, розгорнули на захвачених позиціях господарсько-комерційну діяльність, хунта, воспользувавшись шумихою, совершила малопомітний, але стремітєльний марш-бросок на Запад. Та організовано десантувалася в Брюсселі, куди по чистій случайності якраз злетілися й мірові лідери. І поки Х@ло очманіло лупає поросячими глазками намагаючись второпать чи це случайні совпадєнія, чи звенья цепі одного коварного плану, ми спокійно заваримо собі кави та зручно вмостимося перед екранами комп’ютерів. Ітак.

Мірові лідери, які учора злетілися в Брюссель, уже наверняка переглянули тоже чисто випадково знятий фільм-розстеження про то як саме Росія отримала право проведення мундіалю. Хотя це вони й так добре знали, але у світлі запаленої українськими паліями пожежі, в який по милості Хуйла палає президент ФІФА Джанні Інфантіно, мірові лідери наверняка тихо обговорюють питання чи не настав час кардинально розібратися із тою мафіозною клоакою. В корумпованості якої свято переконані народи всіх країн, збірні яких не пройшли відбіркові матчі. До них щодня приєднуються і вболівальники збірних, які з мундіалю вилітають, критична маса невдоволених постійно зростає, с етім нада шото дєлать. Тому помимо воєнно-агресивних планів підтримання мірового господства лідери країн НАТО наверняка обсуждають зараз у кулуарах і судьбу світового футболу. Не будемо їм заважати, дискусія там явно протікає в нужному нам руслі, в любому случаї хунта там на місці і ситуацію ніби контролірує.

Таким образом, Україна преподала міровому сообществу майстер-клас ефективного уміння вести гібридні війни у виконанні одразу величезної кількості небайдужих громадян. Президент ФІФА Джанні Інфантіно зараз напевно гірко жалується Х@лу на підступних українців, які його підло підманули-підвели, бо спочатку сердито заявили на весь світ про свій решітєльний бойкот мундіалю, очі б наші той кривавий футбол не бачили. І президент ФІФА українцям наївно повірив. А вони оказується тим часом усім народом дружно засіли у засаду та затихарилися, облаштувавши добре замасковані наблюдатєльні пости. Та виждавши слушний час організовано й за всіма законами воєнного мистецтва масовано вжарили разслабившого булки Джанні і обрушивши рейтинги ФІФА стрімко вирвалися у топ футбольних новин світу.

Да, такого прориву по центру поля, та ще й від країни, яка у мундіалі навіть не участвує, світова футбольна громадськість іще ніколи не бачила. Президент ФІФА, Джанні Інфантіно досі оговтатися не може і весь час наярює своєму попереднику Блаттеру з глупими вопросами нє являєтся лі спецоперація “Слава Україні” частиною коварного плану мірової закуліси по ліквідації ФІФА і шо їм тепер буде?

Блаттер від Інфантіно раздражонно відмахується і просить йому більше не звонить та його в це діло не вмішувать. І совітує порадиться з містером Х@лом, которий, по слухам, являється великим знатоком українців. Х@ло в свою очередь успокоює Інфантіно, шо він ще лєгко отдєлался. “Лозунг “Слава Україні” – ето самоє ласковоє, на шо способні еті звері” – сочуственно гладить Х@ло мальчіка Джанні по лисині.

- А разве вони можуть написати щось хуже етого? – наївно лупає глазами ніколи в жизні не получавший серйозної лупки Інфантіно.
- Ех, раґаццо міо... Єссі б ти тіки знав, шо вони про мене пишуть... - грусно вздихає інвалід українських фронтів Х@ло, покриваясь пунцовими п’ятнами.
- А еті українські фашисти – не вгаває любознатєльний мальчік Джанні – ето тіпа як в Італії, “піцца-карбонара-дуче-муссоліні”?
- Нєт – со знанієм дєла вмішується скоморох Піськов. – Ето гораздо хуже. Ето - “путін-х@ло-слава-україні!”. І тут же осьокся, уловивши в глазах шефа неприкриту боль.

Бо Х@ло саме читав свіже донєсєніє від Патрушева, у якому сообщалося про очередну гору російських трупів у Сирії та висилку російських дипломатів з Греції – собитія, які прямо ілі косвенно пов’язані із тєкущим у Брюсселі саммітом НАТО та предстоящою зустріччю із Трампом – утверждає в донєсєнії виживший із остатків ума Патрушев, предостєрегая Х@ла від ізлішнєй доверчівості президенту США. Которий нєсомнєнно іспользує брюссельські кулуари, аби соблазнить бундесканцлєрін Меркель на відмову від Сєверного потока-2, предложивши їй взамін американський скраплений газ по корпоративним цінам. Після чого прибуде в Хельсінкі з розв’язаними руками, візьме тими ручищами Х@ла за вушка, приподніме безпорадно дригающого надувними каблуками Владім Владімича і ніжно поцілує його в лисину. Ще й гаркне “Glory to Ukraine!”. І довольний проізведьонним на американських ізбіратєлєй впечатлєнієм верне Х@ла на грішну землю та заявить на телекамери про своє удовлєтвореніє від зустрічі з російським лідером, а также про свої надії на подальше продовження діалогу з Росією в такому ж конструктивному дусі.

- А как же я? – плаксиво скривився Джанні Інфантіно намагаючись заглянути затурканому важкими мислями Х@лу в іспугані глазки. – То шо мені з Україною робити?!! – заволав нарешті раздосадуваний президент ФІФА услід понуро удаляющомуся Х@лу. Не підозрюючи навіть, що задав найдурніше питання сучасності.

Бо не питай, що ти можеш зробити з Україною. Але завжди пам’ятай, що Україна може зробити з тобою.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за Олега Сенцова й решту полонених, продовжуємо неухильно допомагати Армії і миємо після себе чашки.

Та слєдім, щоб віздє порядок був! А не то, шо січас :)

P.S. Велике дякую українським дайвінгістам Всеволоду Коробову та Максиму Полежаці за участь у рятувальних роботах по звільненню тайських діток. Героям слава!

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 2812565070

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 02/09/2018 13:33 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Доброго здоров’я, дорогенькі мої “нелюди, потерявшие все человеческое”, як нас зараз називають наші вороженьки. Поки Україна злорадно скорбить, а СБУ скромно віднікуючись ловить на собі шанобливі погляди з боку іноземних колег, дідусь спробує розібратися що воно й до чого і що з того буде. Бо емоції емоціями, але вчорашні події варто оглянути критичними очима, намагаючись збагнути що то було й куди крива вирулить.

Щоб відповісти на ці запитання необхідно знати хто реальний автор “імпічменту” лідера ДНР. Цього дідусь не знає. Тому висловлюю лише свої припущення. На сьогодні, як відомо, є три основні версії: 1. Російські спецслужби; 2. Українські спецслужби; 3. Місцеві розборки.

Першу версію, після тривалих міркувань та співставлень різних чинників, я схильний все ж таки оцінювати як найменш вірогідну. Захарченко не заважав Кремлю. Ну пиячив собі, ну рекетирствував, ну жив на широку ногу. Але ж ні у велику політику, ні у воєнні справи особливо не втручався. Хотєлки московських кураторів завжди дисципліновано виконував, говорив, що йому наказували і підстав для Кремля прибирати такого слухняного холуя, та ще й таким ризикованим способом, не створював. Захар добре знав хто йому справжній хазяїн і чиї чоботи слід лизати. І він їх ретельно облизував. Крім того, псіхована й галаслива реакція Москви, як на мене, більше свідчить, що й самого Хуйла звістка про вбивство Захарченка заскочила зненацька. Не схоже, щоб Хуйло замовив Захара. Бо навіщо? Привід відмовитися від участі в нормандському форматі? Тю... Так Хуйло ж уже якось відмовлявся від участі в Нормандських переговорах і для цього йому не потрібно було шукати якихось приводів. Вбити Захара як привід для повномасштабного вторгнення в Україну? Слабувато. На casus belli обмотаний чорною стрічкою парадний портрет Захарченка явно не тягне. Тобто не бачу я серйозних причин, щоб Хуйло давав ГРУшникам команду показатєльно вбити Захарченка і перевести стрілки на хунту. Якби Захар видохся і не відповідав більше очікуванням Кремля, його б просто вивезли у Ростов, як Плотніцького, дали три рубля на пиво й діло з кінцем. Прибирання небезпечного свідка у справі малазійського боїнга? Не думаю, що Захар знав щось таке, що досі невідоме слідчим. Та й тих свідків до біса собі розгулює і по Донбасу, і по Росії і ніхто їх ніби ще не вбиває. А якщо й убивають, то нишком.

Друга версія, що Захара ліквідували сили спецпризначення України, виглядає більш правдоподібно. Але й вона непереконлива. Бо не дає відповіді на головне запитання – навіщо? Навіщо Києву було саме зараз прибирати Захарченка? Для підняття рейтинга Пороху? Навряд чи... На рейтингові такі речі сильно не позначаються, та й до виборів іще є трохи часу. А до тих виборів про того Захара в нас уже ніхто й не пам’ятатиме. Щоб зірвати Мінські переговори? А сенс? Хіба Захарченко був самостійною фігурою і на щось там у Мінську впливав? Пропагандистський резонанс? Ну хіба що... Але проводити таку супер ризиковану операцію (яка до речі здійснена надзвичайно професійно і філігранно) лише для того, щоб український фейсбук встановив черговий рекорд дотепних жартів... Не думаю. Щоб підтримувати у сепаратистських лідерах жах і трепет перед всюдисущими українськими ДРГ? У цьому логіка є. Але слід розуміти яка кінцева мета такого страху? Якби планувалася масштабна операція по повному звільненню окупованих територій, то прибрати Захарченка було б правильно й логічно. Однак умов для наступу, принаймні допоки Хуйла не закопали в сиру землю, дід не бачить і у його реальність не вірить.

Тому залишається третя версія – місцеві розборки. І тут уже своїх версій тьма-тьмуща. Бо якщо почитати блоги донецьких “дєятєлєй”, Захар останнім часом “забурел”, поводив себе відверто по-свинськи і наплодив собі чимало ворогів навіть в середовищі колишніх соратників. Крім того, подейкують, що він виявився людиною жадібною, ділитися не любив, чим необачно заронив у ніжні душі оточуючих його бандитів заздрість та образу. Не слід забувати також про намертво присмоктаних до Донеччини олігархів, яким Захар, уповая на всесильність Кремля, цілком міг десь нечемно перейти дорогу. А донецькі олігархи люди хоч і богомільні, проте досить гріховні. Тобто сил, які б бажали і могли заподіяти Захарченкові смерть в Донецьку до біса. От хто це реально зробив, дідові не відомо. Це можуть достеменно знати хіба що наші всевідаючі хлопці з СБУ та ГУР.

До речі, несподівано блискавична реакція СБУ, котра вчора миттєво підтвердила факт вбивства Захарченка і тут же майстерно від цього діла відхрестилася, наштовхує на деякі думки. У діда, наприклад, сильне враження, що наші хлопці, з числа тих, кому положено, про підготовку замаху на ватажка ДНР як мінімум знали. А як максимум – не заважали. На відміну від російських ГРУшників, для яких розтрощена голова Захарченка стала, судячи з усього, цілковитою і досить неприємною несподіванкою. Тому повністю заперечувати деяку причетність наших спецслужб до припинення земного шляху Захарченка дід би не став. Взагалі-то це найбільш розумний шлях – збивати ворогів лобами, щоб вони один одного перебили.

Інші версії, що це, наприклад, робота британських спецслужб у відповідь на погрозу Захара захопити Лондон чи австралійських спецслужб, які мстилися за збитий боїнг, дідусь відхиляє, як відверто екзотичні. Більш реальною в такому разі слід вважати гіпотезу, що замах на “президента ДНР” здійснили донецькі школярі, щоб 1 вересня не йти до школи.

Ну й тепер до цікавого питання куди крива вирулить і якими можуть бути наслідки.

Щоб не мучити читачів своїми старечими розмишлізмами, ризикну одразу сформулювати висновок, що масштабних і відчутних наслідків вбивство Захарченка навряд чи матиме. Завтра його урочисто закопають, поклянуться помститися, можливо навіть постріляють у бік позицій ненависних ВСУ. Нехай, до речі, наші хлопці на фронті будуть завтра особливо обачними й обережними. Ну ще може Хуйло нажалується Меркель на київську хунту, акцентуючи увагу німецької співрозмовниці на тій обставині, що Порох казьол. А може й не нажалується, бо йому й поскаржитися по суті в цілому світі нікому... разве шо Асаду. Але в того зараз своїх забот полон рот: США, Британія та Франція знову зосереджують в Середземному морі потужні сили, аби дати тому Асаду лупки. І Хуйло теж гонить туди свої корабліки і йому зараз явно не до ДНР. Де, як він собі думав, ситуація надійно законсервована, все під контролем... А тут така досада...

Водночас цілком очевидною є поступова деградація ДНР і ЛНР, як “государственних образованій”. Розпач Дугіна через загибель “одного из последних символов “русской весни”” цілком показовий і це той рідкісний випадок, коли з Дугіним складно не погодитися. В “еліті” сепаратистів панує моральний розлад, на зміну попередникам приходять щоразу все кумедніші і жалюгідніші персонажі. Не знаю чи фейкова новина про втечу з Луганська “предсєдатєля совмина ЛНР” Козлова, але дуже схоже, що багатьох там зараз дійсно теліпає і трусить. Ну й призначення замість Захарченка рихлого пузанчика Трапезнікова (до речі всупереч “конституції ДНР”) взагалі виглядає відвертим фарсом. Втім, деякі експерти нагадують нам, що Трапезніков замолоду кормився з рук пана Ахметова і немає підстав вважати, що рука Рината Леонідовича до нього оскудєла. Та спираючись на цю обставину вибудовують цікаві конспірологічні версії справжніх причин скоропостіжної смерті несостоявшогося завоєватєля Маріуполя, Києва та Великої Британії. Але дід у цих питаннях взагалі нєсведущ, мені це мало цікаво, та й набридло уже витрачати такий чудовий вечір на писанину про цих малоприємних персонажів. Хочу, однак, вірити, що всі події, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях, відбуваються під пильною увагою та з відома наших хлопців. Із числа тих, кому положено.

І ще один момент... Моральний... Чи доречно радіти з приводу смерті ворогів? Бо це питання широко дискутується, люди сваряться, непорядок. Тому висловлю свою особисту думку. Чесно зізнаюся, що радості від звістки про смерть Кобзона я не відчув. Було давно зрозуміло, що він не жілєц, рак – страшна хвороба, не розбирає друзів і ворогів. Помер то й помер. А після звістки про вбивство Захарченка мене одразу кольнула болісна думка “А як же Олег Сенцов? Примарні шанси на звільнення якого тепер ослабнуть... Тепер Хуйло впреться і вже із вредності його не відпустить...”. Сподіваюся проте, що не ослабнуть і Олег, а за ним і решта бранців таки повернуться в Україну. Та і взагалі радість мені подарує лише звістка, що здох отой... самі знаєте хто. От тоді дідусь щиро радітиме і вжарить життєствердного некролога на стотисяч лайків.


Водночас у мене ніколи язик не повернеться засуджувати людей, які радіють, чуючи про смерть ворогів. Надворі війна, друзі. Справжня, а не кіношна. А під час війни діють свої логіка і мораль. Тому немає нічого аморального в тому, щоб рвати баяни під звістку, що вбито ворога, у якого руки по лікті в крові. У крові наших хлопців. Україна вже п’ятий рік (!) знаходиться в неймовірній нервовій напрузі, нерви в людей не залізні і розрядка при отриманні хороших новин – природна та правильна. Тому, друзі мої, відчуваєте радість – радійте. Ніякої дегуманізації суспільства це не означає. А після перемоги ми усі, ось побачите, станемо ще чистішими і добрішими, ніж були до війни.

А ще в мене якесь ірраціональне відчуття, що “П’ятниця 31” була не простим днем. Щось десь хруснуло. І гарних та приємних для усіх нас новин відтепер має бути дедалі більше й більше.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 2633525754

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 07/09/2018 19:23 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Пригадуєте, друзі, як у такі ж вересневі дні, майже 400 років тому в турецького султана Османа ІІ увірвався терпець? І він, сердито нап’ялив на себе доспіхи Сулеймана І та квапливо розцілувавши гарем особисто рушив в Україну. Звідки планував розпочати стратегічний наступ на Європу, аби встановити на всьому континенті праведну віру та сухий закон, бо увійшов отой султан в історію як один з найбільш принципових борців з пияцтвом та алкоголізмом. Боротьбою з якими, однак, як підозрюють найбільш кмітливі дослідники, прикривав експансіоністські плани встановлення в Європі османської гегемонії.

Справа це була трудна, бо пити в тогочасній Європи уміли й дуже любили. Тому султан подався в похід не сам, а на чолі великого війська яничарів, мюсселем, топчу та інших усяких башибузуків, загальна кількість яких сягала аж 300 тисяч. Європа нервово ковтнула коньячку і неабияк стривожилася.

Найбільше занепокоєння спостерігалося в Речі Посполитій, закриття шинків у якій дорівнювало б національній катастрофі. Король польський Сигізмунд ІІІ Ваза відкоркував бочку доброго вина та викликав до себе старого вояку Станіслава Жолкевського. За здоров’я якого осушив велику, оздоблену коштовними цяцьками чашу та побажав йому успіхів у священній справі оборони європейських цінностей. Жолкевський у свою чергу викликав захоплені аплодисменти магнатів випивши на їхніх очах ціле відро, але захистити європейських цінностей не зумів, бо його п’яненька армія була швидко розбита і сам він загинув під Цецорою в нерівному бою із абсолютно тверезим османським військом. Над похмільною Європою нависла страшна небезпека, але європейські монархи дружно вдали, що не чують переляканих волань короля Сигізмунда, який знесилено апелював до їхньої совісті. Совість у європейських королів чомусь не прокинулася, воєнної допомоги Речі Посполитій вони так і не надіслали.

Тим часом армії Османа ІІ переможно рухалися Молдовою і вторглися уже в Чернівецьку область України, готуючись до стрімкого марш-кидка в Тернопільську область, звідки відкривався широкий оперативний простір для наступу на Заліщики, Кременець, Варшаву, Париж і Лондон. Спішно вислане назустріч 30-тисячне коронне військо під орудою Яна Кароля Ходкевича отаборилося в районі Хотина, але серйозною перешкодою для десятикратно переважаючих сил противника стати не могло. Хоча мужні польські воїни не шкодували ні свого здоров’я, ні життя і методично нищили залишені місцевим населенням запаси вина, пива й медових наливок. Крилаті гусари героїчно намагалися перепити неабияких фахівців цієї справи лісовичків, серйозну конкуренцію їм складали найманці рейтари і над польським табором час від часу вибухали гучні “Za zwycięstwo!”, які тонули в дружних німецьких “Zum Wohl!” і “Auf Liebe!”. Однак самовіддані героїчні пиятики коронного війська перемоги над ворогом чомусь не наближали, османські війська вперто захоплювали все нові й нові позиції. Султан Осман ІІ задоволено оглядав утикане бунчуками узбережжя Дністра та мрійливо мружачись сьорбав гарячий чай. З лимоном.

І в цю драматичну мить європейської історії безпорадний Сигізмунд благально звернув свої посоловілі очі у бік Запорозької Січі. Яка європейські цінності також цілком щиро поділяла, але на свій манер: у мирний час випити не гріх, проте пити на війні - тяжкий злочин.

Почалося звичне загравання Речі Посполитої з козаками, яких польська шляхта в мирний час зневажливо називала волоцюгами та розбійниками. Але як лише з’являлася небезпека, до козаків тут же починали усіляко підлещуватися, шанобливо іменувати “нашим любим злотим лицарством”, “коханими запорожцями”, цьом-цьом та лизь-лизь. Козаки, добре знали ці милі особливості поведінки польських друзів, тому безсоромно торгувалися і зрештою погодилися прийти коронному війську на допомогу. Після чого 40-тисячний, тепло вдягнений, належно екіпірований та озброєний козацький корпус вишикувався та взяв курс на Хотин.

З цього моменту наші турецькі друзі намагаються про Хотинську війну 1621 року не дуже згадувати, а якщо і згадують, то з помітною огидою, вказуючи, що у всьому винувата погода. Бо сайту синоптик.уа тоді ще не існувало, а воєнна розвідка османів якось проґавила той факт, що в Україні саме розпочався Малий льодовиковий період. І вже у вересні в Чернівецькій області стояв такий лютий дубак, що без теплого одягу багато не навоюєш.

Нагнані під Хотин з Анатолії, Єгипту, Месопотамії та інших теплих країв османські вояки ночами немилосердно мерзли, більш-менш непогано почувалися лише яничари. Які звели дружбу з союзним султану військом молдавського господаря, а ті приїхали на війну хоч і не дуже озброєні, зате з обозами вина. Яничари незчулися, як поступово стали жертвами щирої молдовської гостинності, в армії Османа ІІ з’являються ознаки розхлябаності та дисциплінарних порушень. Хоча на тлі майже вщент спитого коронного війська османи залишалися грізною силою, перемога якого була лише справою часу.

І тут морозного вересневого ранку під Хотином з’явилося нарешті 40 тисяч рум’яних, тверезих та готових до бою козаків. Про подальші події дідусь детальніше оповідає в третьому томі “Історії України від діда Свирида” (про час виходу не питайте, дідусь своєчасно про це сам повідомить), але з появою козаків усе на театрі воєнних дій круто змінилося. Особливо після того, як запорожців очолив непитущий Петро Сагайдачний.

Неперевершені майстри нічного бою козаки негайно взялися терзати величезну ворожу армію гарно продуманими вилазками і зухвалими далекими рейдами по османських тилах. Численні козацькі ДРГ щоночі нишком виходили зі своїх позицій, непомітно перепливали Дністер і просочувалися в табори війська Османа ІІ. Де тихо й буденно вирізали вартових, псували артилерію та сіяли в рядах ворогів містичні жах і паніку. Виконавши свою роботу, так само тихо поверталися, не забуваючи прихопити з собою цінних “язиків”. Ще й щедро посівали зворотній шлях часничком.

“Часник” – невеличкі залізні шипи, котрі як не кинь, все-одно стирчатимуть догори вістрям. Кожен козак вирушаючи в нічний рейд брав із собою торбинку часнику, бо це страшна й напрочуд ефективна зброя проти ворожої кінноти. Вершник на скаку у траві отої дрібної гидоти не розгледить, але коні копита обов’язково проб’ють і за мить стрімко атакуюча кавалькада ні з того ні з сього перетворюється на кучу малу, де неестетично переплелися скалічені тіла коней, людей, зброї і брудних турецьких лайок. Тому ранкові кавалерійські контратаки османів не раз і не два захлиналися через кляті козацькі “часнички” під гучний регіт об’єднаного війська Речі Посполитої. А загалом працювала добре злагоджена і й досвідчена козацька воєнна машина, ефективність якої значною мірою була зумовлена чудово поставленою воєнною розвідкою.

Козацькі ДРГ дивним чином практично завжди знали куди вони йдуть, які сили їм протистоять і якого смачного “язика” вони звідти при нагоді висмикнуть. Звісно, не все і не завжди складалося вдало, бо війна є війна, і так, наприклад у ніч на 22 вересня 1621 року козаки приволокти “язика” не зуміли. Хоча лемент в османському таборі здійняли добрячий і страху на ворогів нагнали чимало. Але колишній великий візир Хусейн-паша якось із їхніх рук вислизнув, хоча як насправді розгорталися оті події історики достеменно не знають. Відомо лише, що на ранок мертве тіло Хусейна-паші знайшли десь у “зеленці” під кущем. Про цей епізод згадує польський магнат Якуб Собеський, котрий вів на тій війні щоденник, але оскільки особистої участі у вилазці не брав, то висуває гіпотезу, що Хусейн-паша вмер від страху. Дідусь думає, що коли той щоденник прочитав командир козацької ДРГ, то лише всміхнувся собі у вуса. І нічого не сказав. Бо особиста скромність і вміння берегти таємниці здавна були характерними рисами українських військових розвідників.

Що було далі і які були результати Хотинської війни всі й так добре знають, а хто не знає, дочекайтеся виходу дідової книги. Стисло – військо Османа ІІ зазнало ганебної поразки, козаки відправили його гегемоністські плани в клозет історії і європейський спосіб життя відстояли. Після чого, напевне, добряче й погуляли. Але цей пост не про п’янство на війні і не про те, що твереза армія завжди переможе п’яну. Це само собою зрозуміло і цьому в історії маса переконливих прикладів. Але саме сьогодні дідусь згадав Хотинську битву ось чому.

Сьогодні, 7 вересня, своє професійне свято відзначають українські військові розвідники. Відзначають у своєму колі, відзначають скромно, уваги до себе не привертаючи. Вони взагалі люди непримітні. Але дідусеві пощастило бути знайомим з деякими із них. Це реально круті воїни, розумні, сильні та надійні. Які до роботи стають виключно лише з тверезою головою. Бо робота їхня тонка, можна сказати ювелірна. Тому й результати їхніх професійних зусиль такі важливі, хоча про деталі ми можемо лише здогадуватися. Бо вони хвалитися не люблять і навіть у цьому сенсі є прямими нащадками й продовжувачами традицій своїх славних козацьких предків. І, до речі, так само боронять зараз не лише Україну, але й європейські цінності. Дідусь впевнений, що бійці та командири давніх козацьких ДРГ, дивляться зараз із хмаринки на своїх нащадків та на їхні справи і задоволено посміхаються: “Ото добрі хлопці”.

Щиро й сердечно вітаю українських військових розвідників з їхнім святом, бажаю їм здоров’я, удачі й особистого щастя. Та побільше вражаючих професійних успіхів.

І оскільки в нас є вже зараз красиве офіційне звернення до військових людей, доречним буде завершити цей пост словами...

Слава Україні!

P.S. Ага, мало не забув... Султан Осман ІІ після Хотинської війни повернувся у Стамбул, і негайно оголосив про свою блискучу перемогу. Після чого, однак, зарікся більше встрявати в європейські справи і зосередився на внутрішній політиці. А скоро його знайшли мертвим. Офіційні історики стверджують, що вбили султана власні яничари, які накуштувавшись під Хотином європейських цінностей прийшли до висновку, що антиалкогольна політика султана дещо непродумана. І щоб відповідно підкоригувати державний курс взяли того борця за ЗОЖ і тихо зарізали. Усілякі ж такі гіпотези, що до трагічної смерті султана причетна козацька агентура, яка нібито підпоювала яничарів та під’южувала їх на бунт, ми рішуче відкидаємо - цього бути не могло. Он і козаки з хмаринки заперечно хитають головами “Ні, то не ми. То їхні внутрішні розборки”. Й загадково підморгують погладжуючи вуса


*DRINK*

Слава Україні! Слава українськім розвідникам! *BRAVO*

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення: Re: Дідусь Свирид Опанасович :-)
ПовідомленняДодано: 08/10/2018 15:03 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 42496
Звідки: Киев
Як і завжди 7 жовтня, уже 19 років поспіль, учора ранком на кремльовському сайті з’явилася бравурна заготовка «В адрес Владимира Путина поступают многочисленные поздравительные послания и телеграммы от глав государств и правительств зарубежных стран, руководителей международных организаций”.

Запостив Піськов оцю заготовку і всівся чекати. Бо нада ж конкретізірувать, від кого іменно поступають оті поздравлєнія – продємонстрірувать так сказать стєпень авторітєта і вліянія Ху@ла на международной аренє. Разом з Піськовим сообщеній про поздравлєнія по случаю дня рождєнія Хуйла чекали главні редактори усіх російських телеканалів та пропагандистських агентств, в яких тоже були набрані заготовки: “Мировые лидеры поздравили Путина”. Редактори, яких позбавили вихідного, цілий день добросовісно нудьгували учора в офісах, час від часу сіпаючи Піськова – “Ну?”

“Ну!” – сіпав Піськова і сам Ху@ло. - «Ану глянь, Трамп уже поздравіл? Ну хоть кто-то поздравленія прислав?». На що Піськов отріцатєльно хитав головою і давав стереотипні відповіді «Нікак нєт, вашвскбродь! Не прислав іще». Після чого привично уворачувався від вилки чи стакана, пожбуреного раздосадуваним Ху@лом - у його резиденції в Сочі учора веселилися, як уміли: Золотов развлєкав імениника б’ючи собі об голову бутилки й тарілки, патріарх Гундяєв розказував похабні анекдоти із жизні Новодєвічого монастиря, Берлусконі на це залівісто ржав і хтиво підморгував Ху@лу, Шойгу ділився планами созданія мірового парфюмерного бренда «Petroff & Boshiroff», а Лавров хитав лошадіною головою, час від часу одобрітєльно промовляючи «Дебіли, бля». І лише Медведєв нічого не казав, бо ще зранку п’яненький куняв коло фікуса. Гуляли вовсю, як на дні народження царя полагається, но Ху@ло в день свого 66-лєтія був грустєн і печалєн. Поздравлєній від мірових лідерів все чомусь не поступало.

Ну а хулі він хотів? Від кого ждав любезностєй? Від западних лідерів? За два десятка год правління Ху@ла в западних банках осіло чи не все чесно навороване благосостояніє Росії – а де їхнє спасіба? Генсек НАТО Йенс Столтенберг і той Ху@лу даже СМСки не прислав. А де було б зараз оте НАТО, якби не Вова Ху@ло? Отака чорна неблагодарность. Та й Трамп, який зараз многословно признається в любві до Кім Чен Ина, Ху@лу навіть куцого твіта не написав. Ну не сволочі?

Прийшлося Піськову й главним редакторам довольствуватися поздравлєніями від президентів Узбекистану, Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Киргизії, Венесуели та Сербії. Повагавшись заніс Піськов у той список ще й Бібі Нетаньяху, хоча ізраїльський прем’єр дзвонив Ху@лу зовсім по іншому поводу. А от Додон Ху@лу не подзвонив - молдовські парламентарі предусмотрітєльно відібрали в Додона телефон і заодно тимчасово позбавили повноважень. І Вітя Орбан з Будапешту телеграми не прислав, не кажучи вже про Ердогана чи Роухані. Та даже Башар Асад своєму благодєтєлю доброго слова учора не сказав. Хотя міг би й прилетіти та потягати іменинника за вуха «Расті большой – нє будь лапшой». Оно в самого Башара який рост. І які вуха.

Казати однак, що день народження Хуйла пройшов учора зовсім уже малопомітно не можна. Є в світі чимало чуйних людей, які вчора добродушно скандували Ху@лу «Долгих лет в тюрьме, в Гааге!». Але гуманних людей зараз не дуже багато. Гораздо більше було тих, хто дізнавшись про день народження Х@ла щиро бажали імениннику «А шоб ти здох!». Но про це на кремльовському сайті не напишуть і доводиться Хуйлу з усіх западних дєятєлєй довольствуваться 82-річним Берлусконі. На подареному ним минулого року пододіяльніку.

P.S. Ну ладно Трамп не поздравив... обідно канєшно Ху@лу, но пережить можна.. Але ж і Сі Цзиньпін вітань не прислав. А це вже якось страшнувато.

https://www.facebook.com/svyryd.opanaso ... 3981350619


:-D


https://www.youtube.com/watch?v=RbO7_O7A6X0

_________________
Если ваши друзья просят вас договориться с вашим врагом, значит предатели уже договорились за вашей спиной!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 13 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Google [Bot]


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед: