«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 07/12/2019 20:42

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1508 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 97, 98, 99, 100, 101
Автор Повідомлення
ПовідомленняДодано: 24/11/2018 21:07 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 7042
Як вам така заявочка? \m/ :-[

Зображення

Росія зробила цинічну заяву щодо Голодомору: українці в люті

Міністерство закордонних справ Росії ]:-> заявило: \m/

“У 30-і роки XX століття в Радянському Союзі спалахнув сильний голод, який торкнувся багато народів, які проживали на території молодої держави.
Він став спільною трагедією росіян, українців, казахів та інших народів країни і найбільшою гуманітарною катастрофою на території СРСР.
Спроби представити ці трагічні події виключно як “геноцид українського народу” не мають нічого спільного ні з відновленням справедливості, ні з історичними фактами, вони носять політизований і антинауковий характер”
, – сказано в повідомленні.

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 24/11/2018 23:11 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 47427
Звідки: Киев
Зображення

Полікуймо свічею-зорею
День минулий. Згадаймо усіх,
Хто любов’ю живою своєю
Поділитися з нами не встиг…

Щоб у ранки і теплі, й холодні
Не ішли шикуватись хрести,
Щоб не плакали душі голодні,
Свічку-пам’ять свою захисти.
(с)

_________________
Сердце вскормлено хлебом фантазий,
и жестокость отныне в крови;
вкус насилья, вражды, безобразий
притягательней пресной любви…


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 25/11/2018 01:06 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 47427
Звідки: Киев
Цитата:
«Сегодня мы присоединяемся к украинцам здесь, в Канаде и во всем мире, чтобы вспомнить миллионы невинных людей пострадавших от тоталитарного советского режима во время Голодомора.

«В период с 1932 по 1933 год режим использовал голод в качестве оружия, захватывая фермы и посевы по всей Украине. Миллионы украинцев умерли от голода. Бесчисленное количество других людей погибло в результате массовых арестов, депортаций и казней.

«Голодомор был преднамеренной попыткой (частью систематического геноцида) сокрушить дух и идентичность украинского народа. Это не удалось. Украинцы выжили и после десятилетий советской власти в 1991 году Украина обрела независимость .

«На протяжении десятилетий зверства Голодомора были известны в большей мере только его жертвам и тем, кто его организовал. Мы должны убедиться, что воспоминания о тех, кто пострадал во время Голодомора, живут и что такие ужасы больше не повторятся.

«В этот день я призываю всех канадцев вспомнить жертв Голодомора и почтить ту огромную роль, которую люди украинского наследия сыграли в строительстве нашей страны.

«Канада продолжает стоять вместе с народом Украины в их усилиях по защите и сохранению своего суверенитета. Мы подтверждаем нашу поддержку правительству Украины в защите ее территориальной целостности и проводимых ею попытках реформирования для обеспечения более безопасного и процветающего будущего для своих граждан ».

Премьер-министр Джастин Трюдо

https://pm.gc.ca/eng/news/2018/11/24/st ... SRLiavLGos

_________________
Сердце вскормлено хлебом фантазий,
и жестокость отныне в крови;
вкус насилья, вражды, безобразий
притягательней пресной любви…


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 25/11/2018 08:22 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 47427
Звідки: Киев
Цитата:
Сьогодні, 24 листопада - День пам'яті жертв Голодомору.

Більш-менш уже знаємо, що відбувалося в ті часи в українському селі. Але як жив Київ?
Чимало голодних селян тікали до Києва - на той час обласного центру (столицею був Харків). Вважали, що у великому місті є харчі.

Вже в Києві дізнавалися, що тут карткова система. І якщо не працюєш у Києві - не маєш продовольчих карток. Їжі тобі не бачити.

Ці селяни - знесилені, вже опухлі - сиділи або лежали просто на вулицях. Діватися не мали куди. Вони стікалися переважно до центру міста. Особливо багато селян було на вулицях Леніна (нині Богдана Хмельницького) і Червоноармійській (Велика Васильківська).

Інколи важко було розрізнити - жива людина чи мертва. Чи просто спить. Міліціонери відганяли киян: "Ну що ви тут дивитеся? Зле людині стало, проходьте". Пояснювали: це - ледачі, вони не хочуть іти до колгоспу, не хочуть працювати.

Після кожної ночі на вулицях багато померлих, які страждали водянкою. Тому з трупів сочилася вода, біля них роїлися мухи. Приїжджала "тритонка" - велика вантажівка. Водій з напарником кидали трупи до кузова і везли на цвинтар. Там бригада копачів уже готувала великі рови.
Поет Наум Коржавін, тоді семирічний київський хлопчик, на все життя запам'ятав померлу жінку біля їхнього будинку:
"Досить скоро зупинилася вантажівка, накрита брезентом. Вискочили два молодики, спритними, звичними рухами відвернули брезент, і очам відкрився шар трупів, майже скелетів. Стало ясно, що під ним, перекриті брезентом, другий, третій - кілька шарів. Труп швидко закинули наверх, накрили брезентом, сіли в кабіну і поїхали. Буденність цієї картини вразила мене".

Траплялося, разом із мерцями вантажили ще живих. Один чоловік, кажуть, просив: "Що ж ви робите? Що ви мене тягнете до мертвих? Я ж іще живий!"

А вони відповіли: "Ти все одно помреш. Що ж, нам тоді по тебе ще раз приїздити?"
Пересічні кияни одержували по картках на день 300 грамів кукурудзяного хліба і 200 грамів борошна. Робітникам давали більше - 600 і 500 грамів відповідно.

Крім того, робітники мали обіди у заводській їдальні. Наприклад, на заводі "Арсенал". Арсенальці часто з'їдали лише юшку, а другу страву забирали додому - дітям.

Для інженерів на "Арсеналі" влаштували окрему їдальню - там годували краще. Робітників туди не пускали. Інженери так само з'їдали свій супчик, натомість шматочок м'яса чи котлетку, ще й картоплину і трохи хліба несли додому. То була їжа сім'ї на цілий день.

Урядовці, парткомівці, міліціонери, залізничники одержували продуктові набори - так звані "пайки" (800 грамів хліба на день, 4,4 кілограма м'яса на місяць тощо). Їхні родини не бідували.
У вишах і школах заняття не припинялися. Студентам наливали порожню юшку в студентській їдальні на вулиці Леонтовича. Цього не вистачало - інколи від голоду вони втрачали свідомість просто на лекціях.

Учні мали сніданки в школі - за гроші. Наприклад, у школі №57, що у центрі міста, годували борщем, пшоняною кашею або гречаним кулішем. Але, згадували тогочасні вихованці, кухарі мали дітей, тому крали харчі й теж несли додому.

Шкільна їжа була несмачною, борщ ріденьким.

Навіть за таких умов діти примудрялися щось заощаджувати і забирати додому, де очікує сестричка або братик дошкільного віку.

На голодних учнів накинулися воші. Вийшов наказ - всіх підстригти під нуль. Тому всі київські школярі - хлопчики, дівчата - ходили голомозі. Потім місто накрив черевний тиф…

Навесні 1933-го у крамницях з'явився комерційний хліб - його можна було купити за підвищеними цінами, без карток.

Чергу займали звечора, проте міліція розганяла людей. Що ж, покупці домовлялися між собою - кожен діставав свій номер. Далі всю ніч ховалися від міліції по бічних вулицях. А коло 6-ї ранку утворювали реальну чергу, яка розтягувалася на кілька кілометрів.

Крамниці відкривалися о 7-й, тоді ж привозили хліб.

Біля дверей магазину люди міцно тримали один одного за пояс. Траплялося, 15-20 безпритульних підлітків, що збивалися в банди, налітають, розривають ланцюг, самі стають у чергу - звідти їх уже не викинути.

Але пустити їх до черги означало залишитися без хліба: вони могли скупити півмагазину. Мали гроші, бо займалися шахрайством, грабіжництвом.

Комерційний хліб - за формою "кирпичик" - був як тирса. Хтозна, що в нього домішували. Але і його вважали за щастя.

Формально діяло правило: один буханець в одні руки. Але оцих "уркаганів" боялися і відпускали, скільки скажуть. Вони потім перепродували здобич спекулянтам на базарі.

Дітей та селян міліціонери виганяли з черги. Дітей - бо натовп може зім'яти дитину, задушити її. Були такі випадки. А селян, бо мали наказ.

Щоправда, деяким селянам таки вдавалося купити комерційну хлібину. Вони, зголоднілі, опухлі, одразу сідали біля магазину і жадібно починали їсти. Зупинитися не могли і… помирали від завороту кишок.

Пізніше на околицях Києва поставили застави. Але селяни, ризикуючи, все одно пробиралися до міста - обходили застави лісом чи попід річкою.

Їжу продавали також на базарах. Звісно, утридорога. Крім того, на ринках нерідко торгували фальшивими продуктами з домішками неїстівних речовин. Купувати було страшно - траплялося, люди труїлися.

А ще на базарах продавали студенець, пиріжки з м'ясом, вареники, але кияни боялися купляти - переказували, що то з людського м'яса. Ніби в тих пиріжках чи варениках знаходили дитячі пальчики…

У 1933-му влада розширила мережу так званих Торгзінів - крамниці з такими вивісками з'явилися у 36 містах України. Полиці аж прогиналися від ковбас, шинки, масла, борошна, цукру, різних круп.

Київський Торгзін був на Хрещатику навпроти Бессарабки.
Голодні кияни юрмилися біля входу, розглядаючи омріяне продовольство здалеку крізь вітрини. Їх ганяла міліція.

Річ у тім, що у Торгзіні ("торгівля з іноземцями") не можна було купувати за радянські рублі. Приймали або долари, або коштовності - золото, срібло, діаманти.
Хто мав сімейні запаси "на чорний день" - з часів НЕПу або царської доби - несли до Торгзіну обручки, сережки, ланцюжки, натільні хрестики, золоті монети Російської імперії, срібний посуд тощо.

Приймальники все це купували за безцінь - як брухт. Пробу золота визначали "на око". Найбільше грошей давали за діаманти.

В обмін на здані коштовності оформлювали товарні ордери на відповідну суму. Номінал торгзінівських ордерів - від 1 копійки до 25 рублів. На кожному стояв рожевий штамп: "Киев". Отоварити ордер, отже, дозволялося лише в Києві - протягом певного часу.

Якщо термін спливає, а потрібного товару на полиці катма, купуй, що є. Або обмінюй на радянські гроші.

Також ордер можна продати на "чорному ринку": за 1 торгзінівський рубль давали 55-60 радянських! Але за таку оборудку можна було сісти за ґрати.

Хай там як, Торгзіни врятували багатьох киян від голодної смерті, дозволивши протриматися додатково кілька місяців. А вже влітку 1933-го трохи полегшало.

Станіслав Цалик

https://www.bbc.com/ukrainian/blog-hist ... fSZIu0sIC4

_________________
Сердце вскормлено хлебом фантазий,
и жестокость отныне в крови;
вкус насилья, вражды, безобразий
притягательней пресной любви…


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 25/11/2018 08:30 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 28/02/2017 13:20
Повідомлень: 7042
Зображення

Ой засни, моя дитино,
Як заснула вся родина.
Спи.. від маку і... прости
Та вже їсти не проси.

Голод більше не дістане -
Скоро сон міцний настане...
Думки в голові, як цвяхи
І снують, мов ті мурахи.

Пригорну тебе синочку,
Поховаю у садочку.
Ой! За що ж це мені люди?!
Тільки мертві всюди... всюди.

Син не виросте ніколи,
Не ходитиме до школи
Не народяться онуки,
Не зігріють бабі руки.

Ось і все... Сина немає.
Тепер він мене чекає
Вже іду до тебе сину
Зачекай іще хвили....

Автор невідомий

_________________
Зображення
Зображення


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 25/11/2018 12:01 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 47427
Звідки: Киев
Зображення

Цитата:
Очередь за хлебом в деревне во время продовольственного кризиса - СССР, 1960 год.

Тогда помимо муки из продажи исчезли: гречневая, пшенная и манная крупа, яичная вермишель, белый хлеб, сливочное масло, все виды мясных полуфабрикатов, карбонад, буженина и многое другое. В считанные дни размели даже привялые плавленые сырки. Дело дошло до лапши и макарон… Чуть позже хлебозаводы прекратили плановую выпечку батонов и булок, закрылись кондитерские цехи. Белый хлеб выдавали по заверенным печатью справкам только больным и дошкольникам. В хлебных магазинах были установлены ограничения на продажу хлеба в одни руки и продавались лишь батоны сероватого хлеба, который готовили с примесью гороха.

Причины? Их много, назову одну из них.
В 1959 г резко сокращаются размеры приусадебных участков. Колхозников заставляют продать свой скот колхозам, где он массово гибнет из-за отсутствия как кормов, так и кадров, обеспечивающих соответствующий уход за животными. В результате уменьшаются объемы производства мяса и особенно молока. В 1960 году начинается массовая национализация предприятий промкооперации, в том числе, в пищевой промышленности. Вся собственность артелей, включая помещения, оборудование, товарные и денежные запасы, безвозмездно передается государству. Выбранное трудовым коллективом руководство артелей заменяется партийными назначенцами. Исчезает материальная заинтересованность в качестве продукции, и сразу выростает процент брака. В результате резко сокращается объем производимой продукции при том же числе предприятий и количестве работников.

А через год Гагарин полетит в космос.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid ... =3&theater


И так из раза в раз. Нужен какой прорыв - народ на голодную диету.

_________________
Сердце вскормлено хлебом фантазий,
и жестокость отныне в крови;
вкус насилья, вражды, безобразий
притягательней пресной любви…


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 23/11/2019 15:08 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 24/05/2009 13:42
Повідомлень: 23685
Звідки: Кyiv
Зображення

ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ ВСІМ ЗАГИБЛИМ СПІВВІТЧИЗНИКАМ!



Зображення

_________________
Опасайся плениться красавицей, друг!
Красота и любовь - два источника мук...


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
ПовідомленняДодано: 23/11/2019 18:10 
Старейшина
Аватар користувача

З нами з: 26/02/2009 20:33
Повідомлень: 47427
Звідки: Киев
Зображення

Пісня моєї бабусі
ой лили воду на пустий млин
ой лили воду бо шуміли жорна
ой лили воду бо пусті ті жорна
змолото у порох одне село
змолото у порох друге село
ой лили воду гіркі дощі
ой лили воду сухі дощі
ой лили воду та не родило
змолото в пустих жорнах моє село
змололи зморили
пухкі ходять сухі лягають
сповідайте мене ковила
без сповіді спить мертвий краю
десь там ходить ярина
десь там ходить василько
десь виглядає своє зпухше дитя
моя бабця василина
ой лили воду на пустий млин
ой лили воду бо шуміли жорна
ой лили воду бо пусті ті жорна
змолото у порох одне село
змолото у порох друге село
червоними дощами труєно
червоними серпами зрізано
не відспіване село лежить в яворах
ковилами проростає молода ярина
полиною сходить її василько
десь виглядає своє зпухше дитя
моя бабця василина


Зображення

_________________
Сердце вскормлено хлебом фантазий,
и жестокость отныне в крови;
вкус насилья, вражды, безобразий
притягательней пресной любви…


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1508 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 97, 98, 99, 100, 101

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед: