«Главред»

Главредный форум
Сьогодні: 20/09/2019 00:45

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 403 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ... 27  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:35 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Іван ФРАНКО

* * *

Не винен я тому, що сумно співаю,
Брати мої!
Що слово до слова нескладно складаю —
Простіть мені!

Не радість їх родить, не втіха їх плодить,
Не гра пуста,
А в хвилях недолі, задуми тяжкої
Самі уста

Їх шепчуть, безсонний робітник заклятий
Склада їх — сум;
Моя-бо й народна неволя — то мати
Тих скорбних дум.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:37 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
http://www.youtube.com/watch?v=qZ_o4usj ... re=related

Океан Ельзи - Веселі, брате, часи настали


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:37 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Іван ФРАНКО

* * *

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:40 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Свiтло бачиться тодi, коли свiтло в очах є.

Григорій Сковорода


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:42 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Я в долонях Ваших тону -
як мара, як примара, як пристрасть…
Присягаюся: цю війну
до останнього виб'ю, вистою.

Ви спитайте мене по тім:
як жилося - самій, закованій,
заки ніч, заки світло й тінь,
заки кінь летів непідкований?..

- В суєті, - відповім, впаду
перед Вами і стану… Вами.
Як безсило голосить дух,
коли тіло вертає пам'ять!..

Я ще тут… я ще там і тут…
Відійдуть і віки, і тіні,
а в долоні колись вростуть
інші лінії…


Анна Багряна


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:44 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Зображення

Художник Марчук Іван Степанович

Про мистецтво:

«Для мене мистецтво - це життя і одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво - це каторга.

Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість.

І нікуди не дінешся. ..."


Іван ФРАНКО

СІКСТИНСЬКА МАДОННА

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя — не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно — тут, на полотні.

1881


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 15/03/2010 12:50 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Іван ФРАНКО

* * *

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх — для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе кидаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.


http://www.youtube.com/watch?v=7Jg03si67xY


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 16/03/2010 19:36 
Наблюдатель
Аватар користувача

З нами з: 25/06/2009 15:20
Повідомлень: 760
Звідки: Киев
Коли життя людського
В грішнім світі
Усю нікчемність врешті пізнаєш,
Все більше, все сильніше
В серці туга!


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 16/03/2010 20:06 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
raidho написав:
Открываю карты.

Собственно меня интересовали два момента.

1. Готовность и желания не вестись на предложенную провокацию, и вести дальнейший диалог вне логики конфронтации. Возможность для этого присутствовала.

2. Готовность ПРИНЯТЬ (а не как полагала Дана ПОДЕЛИТЬСЯ) красоту "с другой стороны".

Выводы оставляю возможность каждому сделать свои.


Очень рада,raidho :) что вы наконец-то зашли в открытую вами тему...


Востаннє редагувалось Dana в 09/07/2012 10:32, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 16/03/2010 21:33 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
raidho написав:
Dana написав:
raidho написав:
Открываю карты.

Собственно меня интересовали два момента.

1. Готовность и желания не вестись на предложенную провокацию, и вести дальнейший диалог вне логики конфронтации. Возможность для этого присутствовала.

2. Готовность ПРИНЯТЬ (а не как полагала Дана ПОДЕЛИТЬСЯ) красоту "с другой стороны".

Выводы оставляю возможность каждому сделать свои.


Очень рада,raidho :) что вы наконец-то зашли в открытую вами тему...

У меня к вам большая просьба - ответить по первому пункту - как нужно было лично мне - вести диалог "вне логики конфронтации" ??????????

и по второму - "готовность ПРИНЯТЬ" - что я должна быть готова принять ????????

Желаю вам доброго вечера ,мой дорогой,raidho :) :) :)

Я вас очень люблю :)

А Вы как раз и пытались уйти от логики конфронтации, это Бочкарев с восторгом и радостью ее подхватил. А принимать Вам действительно предложено ничего не было. С другой стороны просто вообще ничего предложено не было. Это для меня слегка неожиданно. Полное торжество культурного апартеида.


А почему для вас это совершенно неожиданно ? :)


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17/03/2010 09:35 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
raidho написав:
Dana написав:
raidho написав:
Dana написав:
raidho написав:
Открываю карты.

Собственно меня интересовали два момента.

1. Готовность и желания не вестись на предложенную провокацию, и вести дальнейший диалог вне логики конфронтации. Возможность для этого присутствовала.

2. Готовность ПРИНЯТЬ (а не как полагала Дана ПОДЕЛИТЬСЯ) красоту "с другой стороны".

Выводы оставляю возможность каждому сделать свои.


Очень рада,raidho :) что вы наконец-то зашли в открытую вами тему...

У меня к вам большая просьба - ответить по первому пункту - как нужно было лично мне - вести диалог "вне логики конфронтации" ??????????

и по второму - "готовность ПРИНЯТЬ" - что я должна быть готова принять ????????

Желаю вам доброго вечера ,мой дорогой,raidho :) :) :)

Я вас очень люблю :)

А Вы как раз и пытались уйти от логики конфронтации, это Бочкарев с восторгом и радостью ее подхватил. А принимать Вам действительно предложено ничего не было. С другой стороны просто вообще ничего предложено не было. Это для меня слегка неожиданно. Полное торжество культурного апартеида.


А почему для вас это совершенно неожиданно ? :)

Ну я думал будут разборки в стиле "а мы, а вы...". А получилось полное безразличие с одной стороны, и желание себя предложить с другой. Выборка конечно маловата, но в качестве рабочей гипотезы, можно рассмотреть тенденцию.


Здесь я думаю - главное ответить на вопрос о "полном безразличии" с этой "одной стороны" - тогда многое станет очевиднее.


Я ведь уже не один раз говорила о сопереживании,которое просто необходимо для понимания одного человека другим - так вот именно его полное отсутствие мне думается и лежит в основе.

А вот "желание себя предложить" как-то звучит не очень...

Предложение проникнуться и поделиться теплом души - наверное будет более верно :)

Всё...заканчиваю :D с утра много думать вредно :D :D

Светлого и доброго вам дня :)


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17/03/2010 09:41 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
"В 2007 році вийшла книга Петра Кралюка ""Білі плями" в історії української філософії".

Там зокрема автор характеризує українську філософію через погляди Дмитра Чижевського в його книжці "Нариси з історії філософії України" (1931), де той запропонував підходи, які досі наслідують, коли вивчають українську філософію. 1) Філософію на території України почали вивчати з Київської Русі, коли було прийняте християнство; 2) Перший український філософ – Григорій Сковорода ("філософія серця"); 3) основна лінія філософського розвитку ніколи не проходила через Україну, українці не належать до "філософських народів"; 4) відтак до українських філософів можуть бути віднесені письменники чи викладачі філософії, які хоча б що-небудь таке філософське писали.


Таке розуміння філософії, яке автор загаданої книжки намагається спростувати, і досі панує в Україні.

На наш погляд, повноцінною філософія в країні є тоді, коли серед академічної філософії, філософської публіцистики, філософської есеїстики та філологічно-літературної критики, перш за все, присутня фундаментальна філософія. Сьогодні в Україні видано небагато книг з філософії українських авторів, але жодна з них в повній мірі не належить до фундаментальної філософії, відтак зокрема і не здобула світового розголосу. Цьому звичайно є багато причин, але найголовніша – немасштабність домагань філософів та нефундаментальність їх підходів.

Загальне враження від української філософії – хоч минулого, хоч теперішнього – приземленість, відсутність божевільних ідей, які би захоплювали уяву, змушували змінювати своє життя в новому світовлаштуванні, пробивали бар'єри офіціозу та національні кордони. Духовність може існувати тільки завдяки новим божевільним ідеям, які не сприймаються більшістю – це завжди було так і ніколи не буде інакше.

В тій чи іншій мірі до фундаментальної філософії світового рівня можуть бути віднесені всього три книги філософів, що мають українське походження: Олександр Потебня "Мислення та мова" (1862), Микола Бердяєв "Філософія свободи" (1911), Лев Шестов (Лев Ісаакович Шварцман) "Афіни та Ієрусалим" (1938). Водночас українська академічна філософія, обстоюючи філософський лінгвоцентризм, започаткований та розвинутий у творах Вільгельма фон Гумбольдта, Мартіна Хайдегера та Олександра Потебні, не вважає ці книги українською філософією, бо написані вони російською мовою.

Тут розгортається катастрофа так званої українськості філософії, що проявляє себе у неадекватних відповідях на питання – що таке власне українська філософія та кого вважати українськими філософами. Давно хотілося запитати представників так званої офіційної філософії – чому Сковорода вважається українським філософом, а Шестов, Бердяєв, Шпет, Голосовкер вважаються російськими філософами? Яка між ними різниця?

Всі ці філософи вчилися або/та жили та викладали в Україні.


Всі вони писали російською мовою. Чому ж тоді Сковорода – український філософ, а решта – ні?

Просто тому, що Сковорода жив у часи, коли російська імперія ще тільки починала асиміляцію українства? Так йому і цього вистачило, бо Сковорода значним чином був зросійщеним.

Цього якось не хочуть традиційно визнавати, але це ж так.

Тому, що Сковорода на відміну від інших мандрував Україною? Але мандрівка не є базовою філософською діяльністю.

Тому, що Сковороду читали та пропагували в Україні?

Так і решту – також.

Тому що Сковорода був в опозиції до існуючої влади?



Так і решта за це дуже поплатилися – Сковорода хоч жив в Україні, а більшість з названих решти взагалі вислали з радянської на той час країни.

Тому що сам Сковорода себе визнавав українським філософом і відтак є більш зручним для сучасної державної ідеології? А чи повинна оцінка філософії іти під диктат ідеології?

Зверніть увагу, що ми зовсім не проти того, щоб вважати Сковороду українським філософом – ми проти того, щоб не вважати українськими філософами Бердяєва, Шестова, Голосовкера чи Шпета..."


"Чи потрібна філософія в Україні? 2. Яка нам потрібна філософія?"

Сергій Дацюк

http://blogs.pravda.com.ua/authors/dats ... a077ec173/


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17/03/2010 09:51 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Матерщинник написав:
Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Цікаво,чи вчать зараз в школі цей вірш Сосюри?Чи в імперські поети записали і послали в забуття?Бо в радянській школі вчили.



Вчать, але я не думаю, що сьогодні цей вірш може аж так дуже сколихнути душі теперішніх дітей - тому що сприйняття і пізнання навколишнього світу стали більш безмежними.


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17/03/2010 21:04 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Шолом Алейхем народився 2-го березня 1859 року в Україні в місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький ).

Більша частина його життя пройшла в Україні. Чимало сторінок його повістей і оповідань присвячено описам української природи; його герої, як і він сам, добре знають українські пісні, вірші великого Кобзаря – Т. Г. Шевченка, із їхніх уст часто сипляться українські приказки, прислів’я.





Писати Шолом почав рано, чи не в 18 – 19 років. Він тоді жив у якості домашнього учителя в глухому поселенні київської губернії у одного купця-єврея Елі-Мейлаха Лоєва. Його ученицею була єдина дочка цього чоловіка, ровесниця учителя. Учитель прожив там 3 роки в достатку і добрі. Учениця добре вчилася, батьки були раді, все йшло чудово. Але сталося непоправиме. Шолом почав писати різні любовні романи, посилав їх багатьом видавникам, але їм було все рівно. Тільки одна душа звернула увагу на них, і це була його учениця. Напевне батьки стали догадуватися про щось. Отож, в один прекрасний день Шолом, проснувшись, дізнався, що крім нього в домі більше нікого немає. Хазяїн залишив йому конверт, але там лежали лише гроші за його працю і більше нічого. На подвір’ї стояли сани. Кучер, явно не криючи посмішки на обличчі, відвіз його на вокзал. Саме так закінчилося його солодке життя вчителя.

Він поїхав спочатку до Києва, а потім до Полтавської губернії, де прийняв посаду державного равина. Він дуже багато писав своїй коханій, але та не відповідала.

Хто ж знав, що батько підкупив листоношу, і той за невеликі гроші віддавав всі листи дочки батькові. Два з лишнім роки він писав їй ці листи, потім звільнився з роботи і поїхав до Київа, і там сталося чудо: він зустрів Ольгу Лоєву.

Дівчина заявила татові, що вона виходить заміж за Рабіновича. Батькові нічого не залишалося, ніж влаштувати весілля...

http://www.refine.org.ua/pageid-2582-1.html


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17/03/2010 21:08 
Старейшина

З нами з: 16/11/2008 19:17
Повідомлень: 9550
Моё любимое произведение у Шолом-Алейхема :D

И вот случилась такая история...

Стою это я однажды на вокзале озабоченный, провожаю почтовый поезд. Третий звонок уже прозвенел, паровоз прогудел, из трубы пар повалил, - гляжу, а на платформе стоит какой-то барин, высокий и тощий, в клетчатых штанах, в высокой шляпе и с множеством чемоданов.

Стоит, вытянув шею, и оглядывается как неприкаянный во все стороны. "Этому барину, видать, чего-то требуется", - подумал я и чувствую, будто толкнул меня кто-то сзади: "Подойди, спроси, а вдруг ему что-нибудь нужно?"

И только я тронулся с места, он двинулся ко мне навстречу, поднял шляпу и обращается по-немецки, нараспев:


– Гут мо-эн, майн герр! (Добрый день, стало быть, милостивый государь!)


– Пошли вам бог добрый год! - отвечаю я тоже по-немецки, немного по-еврейски, а остальное - руками.


И спрашиваю, откуда он едет? А он мне: не знаю ли я приличной квартиры, "штанцион" для него?


– Ну конечно! - говорю. - Почему же мне не знать?


А сам про себя думаю: "Эх, жалость какая, что у меня не заезжий дом. Будь у меня заезжий дом, я бы его пригласил к себе. Славный, видать, немец, можно было бы кое-что заработать..."

Но тут же мелькает у меня другая мысль: "Дурья голова! На лбу у тебя, что ли, написано, что у тебя не заезжий дом? Пускай тебе кажется, что он - заезжий!"

И я обращаюсь к нему отчасти по-еврейски, отчасти по-немецки, а остальное - руками.


– Если угодно, майн герр, пусть господин прикажут нанять извозчика, и я их отвезу в лучшую гостиницу, "штанцион", так сказать, первый сорт!


Услыхав такие речи, немец просиял и говорит, указывая рукой на свой рот:


– Найдется ли у вас что покушать? "Шпайзен"?


– Самые лучшие "шпайзен"! - отвечаю я. - Вы, господин немец, получите, бог даст, большое удовольствие, потому что моя супруга, то есть "фрау", замечательный "майстер", ее печение и варение славятся... Ее рыбу мог бы есть сам кайзер, то есть царь Артаксеркс...


– Яволь! - весело говорит немец, и глаза у него при этом сверкают, а лицо светится как солнце.


"Умный немец!" - думаю я и без дальних проволочек нанимаю подводу и привожу его прямо к себе домой.


Дома рассказываю жене, что бог послал мне замечательного гостя, немца. Но разве женщина понимает что-нибудь? Она начинает меня крыть, потому что попали мы как раз в злополучный час, когда в доме уборка.


– Что за гости с бухты-барахты?


– Баба, цыц! - говорю я. - Не болтай по-нашему, потому что барин понимает по-немецки!


Но станет она меня слушать, когда уборка в самом разгаре! Метет веником прямо в лицо и ворчит. Она ворчит, а мы с немцем стоим у дверей, ни туда, ни сюда... Кое-как удалось втолковать ей, что немец будет гостить не задаром, что это за деньги и что можно на этом деле кое-что заработать... Думаете, все? Когда я ее уже уговорил, она спрашивает:


– А куда я его положу? В могилу?


– Тихо! Глупая баба! Сказано тебе - помалкивай! Он каждое слово понимает!


Наконец она поняла, о чем речь идет, мы уступили ему нашу боковушку, и жена принялась в одну минутку раздувать самовар и готовить ужин.


Вначале, когда немец увидал нашу комнату, он, правда, малость сморщил нос, будто желая сказать: "Могло быть и получше!" Но что может понимать немец-перец-колбаса? Принесли самовар, заварили чай, а он достал добрую бутылочку рома, выпил (и меня угостил), и все уладилось. Немец разлегся со своими чемоданами как у своего отца в винограднике, и мы подружились.


После чая завожу с ним разговор о том о сем, что он тут делает? Чем торгует? Может быть, ему нужно купить что-нибудь или продать? Оказывается, что ничего ему не надо. Какие-то машины, говорит он, должны проследовать, чепуха, прошлогодний снег, - при этом он то и дело заглядывает в печь и поминутно справляется, готова ли пища.


– Вы, - говорю я, - господин немец, видать не дурак покушать?


Но он отвечает что-то ни к селу ни к городу, - понимает разве что-нибудь немчура, когда с ним говорят? Наконец накрыли на стол, подали ужин - свежий бульон с гренками, отварную курицу с манной крупой, с морковкой, с петрушкой, с... (Моя, если захочет, умеет!)


– Благословение восседающим! - произношу я по-древнееврейски.


Но он - ни полслова в ответ, добрался до курицы, как после доброго поста.


– Благословение восседающим! Кушать не просим! Приятного аппетита! повторяю я.


Но он с удовольствием хлебает бульон, молчит, даже спасибо не говорит...


"Хамье! - думаю я. - Да еще и обжора порядочный к тому же!"


Словом, поел он, закурил длинную трубку, сидит и улыбается. Вижу, мой немец озирается по сторонам, ищет, видимо, где бы голову приклонить.

А глаза у него слипаются, думают о ночлеге.


Я мигнул своей: "Где, мол, мы его положим?" - "Что значит - где? На моей кровати!" И недолго думая она идет и начинает готовить постель, взбивает подушку как полагается (моя, если захочет, умеет!). Смотрю - немец чем-то недоволен, не нравится ему, видно, что перья летят, крутит носом и начинает чихать на чем свет стоит!


– Растите большой, господин немец! - говорю я ему.


Думаете, он отвечает, говорит спасибо? Какое там! "Грубиян, - думаю я про себя, - и дикарь!"


Жена устроила ему ложе чуть ли не до потолка, под стать царю (моя, если захочет, умеет!), распрощались мы с ним честь-честью, пожелали спокойной ночи и пошли спать...."

Шолом Алейхем "Немец"


http://lib.rus.ec/b/114253/read


Догори
 Профіль  
Відповісти з цитатою  
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 403 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 ... 27  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Користувачі, які зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед: