НАРОДОВЛАСТИЕ И МОВНЕ ПИТАННЯ(
к дискуссии в фб группе Общественно-политической коалиции "За Народовластие!")
Народовластие возможно только в ситуации, когда народ (граждане страны) консолидирован, и заряжен на общее дело по развитию свой любимой Родины.
Поэтому всякое действие, направленное на раскол общества, - дело явно антинародное, угрожающее национальной безопасности и должно пресекаться.
В Украине наиболее ходовым инструментом для раскола общества является мовне питання, вытаскиваемое всякий раз, как начинается избирательная кампания. Вот и сейчас этот инструмент вновь обнажается, да еще и в комплекте с религиозным вопросом, да еще и в условиях военного конфликта на Донбассе, и в условиях колоссального социального напряжения. Кто и зачем это может делать сейчас? Как по мне, это:
- або хворий,
- або падлюка,
- або не відає що творить.
Не знаю, к какой категории из трех перечисленных относится Василь Прокопів, но возмущение в группе своими постами о русскоязычном Харькове он вызвал, а я убрал его из своих друзей. Таковы его достижения. Быть может, он этого и добивался?
Можно ли расценивать его действия как разжигание в обществе межэтничной вражды, что запрещено ст. 37 Конституции Украины? Как по мне, в какой-то мере – да, учитывая ситуацию в Украине и принимая во внимание реакцию в группе. Но в принципе любой гражданин вправе высказывать свою точку зрения по любому вопросу.
Василь Прокопів не есть для меня олицетворением Галичины. Для меня очень знаковым является Обращение интеллигенции Львова в защиту русского языка в феврале 2014 года после того, как 23 февраля Верховная Рада отменила закон 2012 года "О государственной языковой политике", который позволял придать региональный статус тому или иному негосударственному языку там, где он является родным для хотя бы десяти процентов населения
http://www.mediaport.ua/zvernennya-inte ... a-na-vidom.
Обращение подписали: Юрій Шухевич, Ігор Калинець, Мирослав Маринович, Іван Вакарчук, Роман Іваничук, Тарас Возняк, Антін Борковський, Звенислава Калинець, Наталія Іваничук.
Из текста Обращения:
«Ми вимагаємо від Верховної Ради, новопризначених членів уряду та в.о. Президента України проводити зважену культурну і мовну політику. Тисячі мешканців сходу й півдня України дезорієнтовані й не розуміють, що відбувається, позаяк чують лише московську пропаганду. Ми маємо шанс збудувати нову, чесну й справедливу Україну і зберегти її територіальну цілісність. Але ми не повинні нав'язувати донеччанам чи кримчанам галицького способу життя. На Майдані пліч-о-пліч з українцями стояли росіяни, поляки, білоруси, вірмени, євреї, грузини, татари та інші.
Всіх їх об'єднала щира любов до України і ненависть до тиранії. І за це вони заплатили страшну ціну – ціну власної крові.
Ми повинні шанувати культурні й мовні потреби мешканців сходу й півдня, аби вони не почувалися чужими в Україні. Ми повинні продемонструвати принципово нову якість України, котра не буде штучно ділити своїх громадян на різні «ґатунки». І ми закликаємо не дозволити політичним маргіналам спекулювати на крові й намагатись знищити територіальну цілісність нашої Держави.»
Подписанты оперативно сделали все, что было в их силах, мой низкий поклон им за это Обращение. Но, они уже никак не смогли повлиять на ситуацию. Как по мне, кто-то грамотно просчитал, что нужно оперативно сделать для того, чтобы от Украины отвалился Крым и Донбасс. И это было сделано. Делают это и сейчас. Добивают своими действиями Украину.
Я процитировал Василю в группе позицию по мовному питанню в Идеологии гармоничного общества Всеукраинского общественного движения ветеранов и пенсионеров
https://www.facebook.com/groups/4014043 ... %22R%22%7D,
http://world-ontology.org/index.php?showtopic=357«З позиції гармонізації суспільних відносин політика держави в національному питанні поліетнічної та поліконфесійної України повинна здійснюватися в дусі Доповіді ПРООН «Про розвиток людини 2004: Культурна свобода в сучасному різноманітному світі», яка надає рекомендації щодо того, як згладжувати і долати конфлікти, що виникають на мовному, релігійному, культурному та національному ґрунті. З позиції Доповіді затвердження єдності України надзвичайно важливо осмислювати і реалізовувати, спираючись не на певну штучно побудовану «всеукраїнську» тоталітарну модель, а в діалозі культурних смислів, що визначають етнографічну та інтелектуальну своєрідність Слобожанщини і Галичини, Наддніпрянщини та Поділля тощо.
У розв'язанні завдань мовного регулювання в Україні слід керуватися положеннями Доповіді про те, що нав'язування або культурне домінування є однією з основних загроз для миру і стабільності. Керуючись цим підходом і беручи до уваги нарікання на недосконалість чинного мовного регулювання, слід прийняти Закон України про мови в новій редакції, у якій збалансовано розкрити положення 10-ї статті Конституції України:
«Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».Статус української мови як державної означає, що виключно українською мовою здійснюється державна нормотворчість та діловодство. Але у межах громадянського суспільства мову і форму спілкування визначають власне громадяни. Державні органи і посадовці спілкуються з громадянами у взаємозручний спосіб.
Розвиток і функціонування століттями несправедливо гнобленої української мови має здійснюватися таким чином, щоб не породжувати таку саму несправедливість щодо рідних мов національних меншин України. Щоб любили Україну й були її патріотами і всі ті, для кого рідною мовою є російська, угорська, татарська, грецька, іврит тощо. Слава української мові і любов до неї можуть прийти аж ніяк не завдяки державним декретам і сваволі у цій сфері, а через чарівне слово поетів і письменників, через чарівні українські пісні. Почуття добрі − тільки вони здатні прокласти шлях до людського серця.»
Нетрудно заметить, что этот текст по духу перекликается с Обращением львовской интеллигенции. Я попросил Василя высказаться по данной мовной позиции, но он так и не высказался.
Зачем он это делает в нашей группе, мне неведомо. Но это его выбор, его нравственная (безнравственная) позиция. Он ее прилюдно обозначил, пусть все ее видят. Как там – дурь каждого видна должна быть :). Прозвучали предложения о выведении Василя Прокопіва из состава группы, но я пока не вижу правовых оснований. Иначе против него можно было бы возбуждать соответствующее дело за нарушение Конституции Украины.
Может, я не прав, давайте обсудим. Если понадобится – проголосуем.
Марк Зобов
Вхід
Допомога
Пошук
- порядок наведе. 
. 
